Дослідження взаємодії самопрезентації (ego-презентації) та зовнішнього спостереження щодо постаті В’ячеслава Липинського. Принципи побудування та структура соціокультурного студіювання, у тому числі й людської тілесності. Поняття та зміст репрезентації.
Аннотация к работе
Адже тіло людини не тільки має свою історію в різних сенсах (біологічну, символічну, культурну, соціальну тощо), але й за вдалим спостереженням Жака Ле Гоффа і Ніколя Трюона, конструює саму історію так само, як соціальні та економічні структури. Адже він приділяв чималу увагу як власній тілесності, так тілесним образам взагалі. Це найрізноманітніші тілесні практики («техніки тіла» за М. Це листування самого Липинського та листи до нього, спогади сучасників, щоденники. Липинського, зрештою й сома-психологічних підстав його творчості, візьмемо лист історика до Степана Гриневецького, написаний майже на фініші його життєвого шляху, у лютому 1930 р. У ньому автор намагався репрезентувати власний тілесний образ. Що цікаво, своє зображення він подавав у певній динаміці, через видозміни власного образу, які зафіксовані на світлинах: «Для ілюстрації дозволю собі послати Вам три фотографії: одну часів війни, коли я був в кавалерійськім полку російської армії на фронті в східній Прусії в армії Самсонова (в бою під Таненбергом і т.д.); друга фотографія походить з 1918 р. з часів мого послування у Відні; третя (яку зважуюсь послати Вам тільки тому, що Ви лікар) зроблена моїм приятелем п. Ципріяновичем в осени 1929 р. для того, щоб її послати одному лікареві, що дає мені заочні поради. Водночас, у грудні 1928 р. Липинський надсилає власні фото адміралу Ярославу Окуневському: «До цього дозволяю собі долучити на ласкавий спомин дві фотографії, одну з 1918 р., другу з 1928 р… Прошу ласкаво вибачити, що фотографія не наклеєна, але тільки така лишилась мені з тих часів, коли я міг і хотів фотографуватись. У жовтні 1929 р. Липинський так само інформував І. Кревецького про те, що отримує заочні поради з лікування безсольовою дієтою від лікаря з Берліну: «Йому час від часу посилаю свої фотографії. Проте, вже через тиждень Липинський написав Роману Метику: «Щоб Ви мали поняття як я виглядаю тепер, посилаю Вам фотографіку з останніх часів». На початку листа до Миколи Грабини від 27 листопада 1930 р. він зауважував: «Ви мене ніколи у вічі не бачили і уявляєте собі мене, мабуть, так, як той карикатурист з «Зиза», що намалював мене в образі професора (яким я ніколи не був) і дав мені в руку парасолю (якої я ніколи в життю як сільський господар і військовий не носив)». У листі від 8 березня 1928 р. Липинський прохав Є. Чикаленка: «Будьте ласкаві, Дорогий Євгене Харламповичу, не титулуйте мене «професором». Дон Кіхот Свого часу І. Лисяк-Рудницький висунув цікаву гіпотезу, про те, що Липинський використовував символічну постать Дон Кіхота для самопрезентації. Спираючись на аналіз відомого памфлету мислителя , й особливості його стосунків з О. Назаруком, історик робить припущення, «що під символічним постатями Дон Кіхота й Санчо Панси він бачив самого себе і - Назарука. Так, Б. Лепкий при знайомстві з Липинським, зауважив для себе: «Прізвище польське, а тип такий український». У приватному листуванні, особливо з близькими людьми, доволі часто використовував найрізноманітніші «тілесно означені» звороти: «низенько кланяюсь Вам (і Вашій Дружині)», «передавайте низький поклін», «покло - ніться йому низенько од мене і перешліть мій дуже, дуже сердечний привіт», «поклоніться від нас», «складаю укліну і щиру подяку», «шлемо Вам я і моя жінка низенький поклон, з шанобою», «жінка кланяється» (допоки був од - ружений), «міцно стискаю Вашу руку», «цілую Вам всім серцем», «цілую од щирого серця», «целую Вашу ручку» (до княгині Марії Васльчикової) тощо.