Роль Віденського конгресу у формуванні нової системи російсько-австрійсько-прусських міждержавних відносин. Передумови створення Королівства Польського, специфіка його політико-правової системи у контексті реалізації положень Конституційної Хартії 1815 р.
Аннотация к работе
Університет державної фіскальної служби України «Польське питання» на Віденському конгресі 1815 р. й утворення Королівства Польського Громакова Н. Ю., кандидат історичних наук, доцент кафедри філософії та політології Анотація У статті проаналізовано роль Віденського конгресу 1814-1815 рр. у формуванні нової системи російсько-австрійсько-прусських міждержавних відносин. Визначено передумови та чинники створення Королівства Польського, особливості його політико-правової системи у контексті реалізації положень Конституційної Хартії 1815 р. Ключові слова: Віденський конгрес, Конституційна Хартія 1815 р., континентальні імперії, «польське питання», Королівство Польське віденський конгрес королівство польський Аннотация Громакова Н.Ю.»Польский вопрос» на венском конгрессе 1815 г. и образование королевства польского. Постановка проблеми Закономірним підсумком наполеонівських війн початку ХІХ ст. стало формування нової геополітичної системи міждержавних стосунків у Європі, що з певними модифікаціями збереглася до Першої світової війни. З одного боку, у розв’язанні цього питання були зацікавлені Росія, Австрія і Пруссія, що сподівалися на територіальні придбання за рахунок польських земель. З іншого, - активна участь поляків у наполеонівських кампаніях, часткове відновлення польської державності у вигляді Герцогства Варшавського не дозволили країнам-переможницям проігнорувати «польське питання», яке залишалося потенційною небезпекою для європейської рівноваги. Аналіз актуальних досліджень із зазначеної проблематики дозволяє стверджувати, що механізми формування системи континентальних імперій у контексті реалізації рішень Віденського конгресу 1814-1815 рр., визначення ролі «польського питання» у цих процесах упродовж першої третини ХІХ ст., порівняльна характеристика урядових стратегій стосовно розв’язання «польської проблеми» у Королівстві Польському і в західних областях Російської імперії не стали предметом належної уваги з боку науковців. Аналіз цих та інших публікацій дозволяє стверджувати, що для російської історіографічної традиції характерна тенденція розглядати ці події крізь призму державницької діяльності російських імператорів Олександра І та Миколи І, а також російських урядовців, зокрема М.М. Новосильцева.