Великий терор кінця 30-х рр. XX ст. як катастрофа величезної руйнівної сили для радянського народу. Гучні "костюмовані" судові процеси. Створення віртуальної картини тотального контрреволюційно-диверсійного шпигунського заколоту етнічних громад.
Аннотация к работе
Національні справи та їхній вплив на повсякденність нацменгромад України 31 липня 1937 р. політбюро ЦК ВКП (б) затвердило проект оперативного наказу № 00447 НКВД СРСР Про операції щодо репресії колишніх куркулів, кримінальних елементів та інших антирадянських елементів. У наказі, який одразу набув чинності, зазначалося, що операція в Україні мала розпочатися 5 серпня й тривати чотири місяці. Насправді гучні костюмовані судові процеси з велелюдними переліками засуджених з 1928 р. міцно увійшли до типового набору інформаційних орієнтирів пересічного обивателя. Втім, пізніше з’ясувалося, що впевнені у невідворотності та справедливості покарання стосовно ворогів народу, потенційні жертви тоталітарного режиму виявилися нездатними адаптувати власну свідомість до можливості репресій стосовно себе та членів своїх родин. Відповідно до записки Й. Сталіна до протоколу засідання політбюро ЦК ВКП (б) від 20 липня 1937 р. (п 51/324) на теренах СРСР розпочалася німецька операція. Нарком НКВС в оперативному наказі 25 липня 1937 р. телеграфом розіслав управлінням вказівки щодо упередження шпигунської та диверсійної роботи Генерального штабу Німеччини та гестапо на теренах СРСР. Матеріали слідств мали відправлятися на розгляд Воєнної колегії Верховного суду чи Особливої наради при НКВС. В ніч на 30 липня 1937 р. розпочалися арешти німецьких підданих, внаслідок яких, згідно з висновками Єжова, були розкриті 19 шпигунсько-диверсійних груп на низці великих промислових підприємств. Під приціл чекістських операцій першими підпали стратегічно важливі регіони, де етнічні громади розміщувалися компактними групами - Україна (Донбас, Краматорськ, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Житомир, Одеса, Харків), Москва та Ленінград, Західно-Сибірський край з дотичними районами Казахстану, Саратовська область, Азово-Чорноморський край та Крим. Яким чином це відбувалося, можна прослідкувати на прикладі радянської Вінниччини. Арешту підлягали: а) виявлені в процесі слідства й до цього часу не розшукані найактивніші члени ПОВ [.]; б) всі військовополонені польської армії, які залишилися в СРСР; в) перебіжчики із Польщі, незалежно від часу переходу їх в СРСР; г) політемігранти та політобміняні з Польщі; д) колишні члени ППС та інших польських антирадянських політичних партій; е) найактивніша частина місцевих антирадянських націоналістичних елементів польських районів. До них входили начальник УНКВС, перший секретар обкому та обласний прокурор.