Аналіз доповіді уповноваженого Великочернігівської сільради Великотепліївського національного російського району Донецької області М. Кононіхіна про "занепад керівництва" на місцях. Оцінка ментальності, моралі та світогляду сільських партосередків.
Аннотация к работе
«Комуністи не монахи»: хлібозаготівлі 1932/33 року Фраза, винесена до назви розділу, належала уповноваженому Великочернігівської сільради Великотепліївського національного російського району Донецької області М. Кононіхіну, на яку 27 листопада 1932 р. звернув увагу заступник голови ДПУ УСРР К.М. Карлсон, доповідаючи про «занепад керівництва» на місцях. Подібних випадків було чимало в усіх районах України, коли комуністи та голови сільрад ґвалтували жінок « у порядку натуральної повинності», але як «заохочення» до виконання подвірних хлібозаготівельних завдань. Так з’явився культ жертовності, але його жертвами ставали прості люди. кононіхін сільський партосередок керівництво Зазвичай ідеологічно уражені збиралися зграями, тобто трійками - уповноважений райпарткому або райвиконкому, секретар місцевого партосередку та голова сільради. На боці номенклатурних сатрапів були радянські закони, партійні постанови та особисті настанови вождя - Й. Сталіна. Мешканець с. Костянтинів- ки Мар’їнського району Донецької області П.А. Щадько згадував: «Мені розповідав один з працівників МТС, як у 33-му році його жінка ходила на ніч до уповноваженого, а вранці приносила додому трохи борошна. У серпні 1932 р. радгоспи Донецької області виконали 8,4% місячного плану, відвантаживши 2,5 тис. т зернових . 28 грудня 1932 р. облвиконком оголосив рішення про занесення на «чорну дошку» зернорадгоспу «Тополі», Сватівський, Луганський, зернорадгосп «Шахтар», Старобільський, а також керівництво Олек- сандрівської, Краматорської, Артемівської, Попаснянської, Старо- нікольської, Бирюковської, Дюковської, Новоастраханської, Чистяків- ської і Ящиковської МТС . Господарства не мали молочних рік з киселевими берегами, але їх робітники не гинули від голоду, тому що мали фіксовану зарплату, входили до профспілок, а радгоспи вважалися взірцем соціалістичного сільськогосподарського підприємства. В умовах хлібозаготівлі «робітничо-селянський союз» дав глибоку тріщину, тому що голодні селяни проклинали індустріалізацію, а «пролетарську підтримку» особисто бачили у злочинних діях 25-тисячників, уповноважених парткомів та фабзавкомів - індустріальних робітників, які забирали у них останній лантух хліба.