Провідні напрямки діяльності кембриджських міфокритиків. Основоположні чинники утворення ритуально-міфологічного методу в літературознавстві. Міфологічні і антропологічні теорії використані в основі робіт кембриджської школи німецькими романтиками.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ ІМ. Т.Г. ШЕВЧЕНКА Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук КЕМБРИДЖСЬКА ШКОЛА В ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ АНГЛІЇ Спеціальність: Література зарубіжних країн Шадріна Тетяна Володимирівна Київ, 2002 рік 1. Доцільність використання міфологічної методології зумовлена передусім тим, що однією з найбільш гострих і актуальних проблем ХХ ст. є зневіреність людини, проблема втрати морально-духовних цінностей, і, нарешті, загально-соціальна загроза, що постала перед сучасним суспільством. За таких обставин концепція міфу виступає однією з альтернатив вирішення глобальних і конкретно-індивідуальних конфліктів ХХ ст. У літературознавстві зокрема міфокритика виявилась корисною для розв’язання значної кількості суперечливих питань. Заслуга перенесення методу в літературознавство належить англійській критичній школі, яка в історії літературної критики здобула назву “кембриджська”. Міфокритик радянської доби О. Фрейденберг, розробляючи теорію драми, посилається на праці Дж. Харрісон та Дж. Фрейзера. Тим більше, в українському літературознавстві у 90-х роках з’явилась ціла низка досліджень, виконаних в дусі міфокритичної методології (О. Забужко, Т. Мейзерська, В. Нарівська, Г. Грабович та ін.). Предметом дослідження виступають роботи Е. Тейлора (“Первісна культура”), Е. Ленга (“Сучасна міфологія”, “Міф, ритуал і релігія”), М. Мюллера (“Природна релігія”, “Додатки до міфологічної науки”), Дж. Фрейзера (“Золота гілка”), Дж. Меррея (“Класична традиція в поезії”), Е. Чемберса (“Англійська народна драма”, “Англійська література на початку середніх віків”), Ф. Корнфорда (“Походження Аттичної комедії”), Дж. Уестон (“Від ритуалу до роману”), Дж. Харрісон (“Теміс”, “Давнє мистецтво і ритуал”), М. Бодкін (“Архетипні зразки в поезії”), К. Стілла (“Вічна тема”), Ф.