Дослідження армійської "дідівщини", як нестатутних взаємовідносин в умовах переходу Збройних Сил України. Обґрунтування прояву цього амбівалентного феномену у художньо-графічній творчості, фольклорі, традиціях, та інших соціально-культурних вимірах.
Аннотация к работе
Національна академія наук України Інститут соціології Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук ДІДІВЩИНА ЯК СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНЕ ЯВИЩЕ: МЕХАНІЗМИ ТА ФОРМИ ВІДТВОРЕННЯ Спеціальність: Соціальні структури та соціальні відносини Проноза Андрій Вікторович Київ, 2005 рік 1. В умовах змін, що відбуваються, особливо актуальною є проблема формування і ефективного функціонування військових колективів, створених за принципом контракту, а також створення в них здорового морально-психологічного клімату, що є передумовою зразкового виконання учбово-бойових завдань. Однак, досліджень з цієї проблематики на сьогодні недостатньо, особливо в контексті загальної невирішеності проблеми нестатутних взаємовідносин в колишній Радянській Армії та в Збройних силах України. Зародження “дідівщини” в Радянській армії як масового явища, відносять до середини 50-х років ХХ століття, що пов’язано з амністією, здійсненою після смерті Сталіна і призовом в армію молоді, яка мала визначений життєвий досвід, з місць позбавлення волі. Дослідження не пов’язано з темами наукових робіт Інституту соціології НАН України. Так, на першому етапі було здійснено аналіз директивних документів, матеріалів періодичного друку з одночасним пів структурованим інтерв’юванням військовослужбовців строкової служби, які готуються до звільнення зі Збройних сил. Зміст положень, які складають новизну роботи та виносяться на захист, полягає в наступному: - “дідівщина” вперше розглянута як амбівалентне соціокультурне явище, яке виникає, існує і відтворюється в армійському середовищі, особливо серед військовослужбовців строкової служби; - виявлені приховані механізми, способи і методи, які забезпечують стале існування і відтворення “дідівщини” в армійському середовищі; - обґрунтовано, що стабільність існування і відтворення “дідівщини” підтримується намаганнями військовослужбовців задовольнити своїх різноманітні культурні потреби та інтереси; - з’ясовано, що “дідівщина” має різноманітні поведінські, знаково-символічні, художньо-графічні форми свого прояву (“дембельскі” альбоми, вірші, татуювання, графіті та ін.), які відображаються в різних формах творчості військовослужбовців строкової служби; - показано, що офіційно схвалена система взаємовідносин військовослужбовців строкової служби неспроможна викорінити явище “дідівщини” в армійському середовищі; - обґрунтовано, що “дідівщина” як соціокультурне явище зберігається (в тому чи в іншому вигляді) під час переходу до контрактної системи комплектування Збройних сил; - сформульовано комплекс практичних рекомендацій щодо легалізації неформальних ритуалів, вдосконалення офіційно існуючої системи заохочень та стягнень, ліквідації практики покарань посадових осіб за факти “дідівщини” в солдатському середовищі та ін. Здійснюється аналіз відношення до “дідівщини” різних категорій військовослужбовців - офіцерів, сержантів, молодих солдатів, особливостей їх між особової комунікації і службової взаємодії в контексті “дідівщини”.