Розгляд етапів розвитку ідеї чистої музики в історичній перспективі від початку ХІХ до першої чверті ХХ століття. Формулювання нових параметрів музичної мови і простеження втілення ідеї чистої музики у структурі твору на основі дванадцяти тонів.
Аннотация к работе
НАЦIОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМIЯ УКРАЇНИ iменi П.I.ЧАЙКОВСЬКОГО Спецiальнiсть 26.00.01 - Теорія та історія культури АВТОРЕФЕРАТ дисертацiї на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства «Чиста музика» та естетика додекафонії А. Шенберга. А. Шенберг та В. Кандинській Дашевська Олена Валентинівна Київ - 2008 Дисертацією є рукопис Робота виконана на кафедрі теорії та історії культури Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського Міністерства культури і туризму України Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор ГЕРАСИМОВА-ПЕРСИДСЬКА Ніна Олександрівна Національна музична академія України ім. З його ім’ям пов’язується, з одного боку, тенденція радикального перетворення тональної системи та, з іншого, початок епохи нової музики, яка прийшла на зміну музичному модернізму початку ХХ ст. Додекафонія Арнольда Шенберга вперше розглядається у дисертації з точки зору чистої музики - однієї з центральних ідей музичної естетики, що історично сформувалася на тлі ідеї абсолютної музики від часів раннього романтизму. Проект додекафонії визначається як інтерарт-феномен, що реалізує естетичні принципи, які сформувались у процесі творчої співпраці художника і музиканта - В. Кандинського і А. Шенберга. З метою виявлення впливу мислення Кандинського на Шенберга та реалізації ідей, натхнених Кандинським, безпосередньо в структурі додекафонних творів, у дисертації вперше здійснюється детальний аналіз естетичних понять, що склалися в творчості Кандинського у проекції на естетичні поняття Шенберга. У вітчизняних та західних музикознавчих дослідженнях творчості Шенберга кристалізується основна проблема творчого мислення композитора - парадокс поєднання старого і нового в структурі творів додекафонії, при якому вони постають як реалізація принципів нового мислення і одночасно є документами неокласицизму. У рамках теорії музичної функціональності (ідея системного взаємозв’язку компонентів музичного цілого) німецький музикознавець Карл Дальхауз визначає фундаментальне протиріччя музичної поетики А.Шенберга як таку, що практично не піддається вирішенню, проблему поєднання консервативного і революційного, у рамках якої Шенберг намагався реалізувати романтичну естетику виразу (себе), культ генія і натхнення в умовах формальної функціональності. Але, передусім, чиста музика здійснюється за відсутністю прихованої психологічної програмності, поетичної концепції, у центрі якої знаходиться «ліричний герой», та музичного сюжету (термін Є.Назайкінського). Ідея чистого мистецтва, чистої музики в естетиці першої половини ХХ ст. зароджується у рамках панмузичної естетики німецького романтизму, в центрі якої знаходиться ідея чистої музики та ідея абсолютної музики. З метою представлення історичної динаміки розвитку ідеї чистої музики на тлі абсолютної музики у дисертації здійснюється аналіз авторських естетичних концепцій початку ХІХ ст. Методологічною базою роботи є метод семіотичного аналізу художнього тексту Ю. Лотмана, метод компаративно-історичного дослідження стилів В. Власова і К. Грінберга, методи дослідження музичного мислення, сприйняття, музичної форми та музичної мови В. Медушевського, Є. Назайкінського, Л. Мазеля, Н. Горюхіної, М. Арановського, О. Акопяна, С. Шипа, С. Раппопорта. Особливо виділяються роботи з семіотики мистецтва, проблем музичного мислення - Арановський М., Барт Р., Болховський Р., Герасимова-Персидська Н., Ковалінас М., Кон Ю., Лотман Ю., Назайкінський Є., Пясковський І., Раппопорт С., Шип С.. та ін.