Філософське осмислення тварини у ХХІ ст. Етико-антропологічне дослідження новели "Босерон" Е. Шмітта. Аналіз діалогу Едипівського пса та людини у романі "Жуль" Д. Ковеларта. Причини перетворення людини на "хижу тварюку" у творчості М. Хайдеггера.
Аннотация к работе
Житомирський державний університет імені Івана Франка БОСЕРОН Е.-Е. ШМІТТА І ЖУЛЬ Д. КОВЕЛАРТА: ПЕС ЯК ІНШИЙ О. В. Чаплінська, кандидат філософських наук, доцент Вступ Постановка проблеми. Західноєвропейській філософії, починаючи з другої половини ХХ ст., властиве як переосмислення засадничих проблем, які подекуди отримали кардинально нову інтерпретацію, так і розробка мало апробованих чи кардинально нових квестій. Однак одвічним залишилось питання пошуків себе, що найчастіше могло бути реалізовано через такі концепти, як буття-для-себе, буття-у-собі, буття-для-іншого (Ж.-П. Сартр), Я - Ти (М. Відтак, у трактуванні статусу тварини ваги набули праці М. Хайдеггера, Е. Левінаса, Ж. Дельоза, Ф. Гваттарі, Ж. Дерріди та ін. Два перші способи є різновидами не-володіння світом: перший означає такий спосіб, за якого неможливе позбавлення будь-якого світу, оскільки суб’єкт ним не володіє; а другий - коли можливе досягнення різного, але не будь-якого і не в будь-якій мірі світу, цей спосіб бути номінується життям, він не закритий для того, що є поруч і серед чого тварина перебуває як суща жива істота.