Початкові зауваги до розуміння спільноти колегіуму. "Латинська ученість" у повсякденному житті учнів. Античний спадок та повсякденне життя, поліфонія мов. Покарання та заохочення до навчання. Культура дозвілля учнів та викладачів православних колегіумів.
Аннотация к работе
«Академічне повсякдення» викладачів та учнів православних колегіумів України XVIII століття Людмила Посохова Поняття «академічне повсякдення» вітчизняні історики почали використовувати не так давно. На думку багатьох дослідників, світ повсякденності об’єднує тих, хто навчає, та тих, хто навчається, а поняття «академічне повсякдення» позначає конкретний спосіб існування викладачів та студентів, а також сукупність ритуалів, комунікативних та повсякденних практик, сформованих співтовариством навчального закладу, які використовувалися у сфері «академічного життя». Уважаємо, що до «академічного повсякдення» викладачів та студентів православних колегіумів можна віднести такі явища: повсякденний побут, святкову культуру, ритуали, церемонії та символи, традиційні форми спілкування та міжособистісні стосунки, творені згідно з певними правилами тощо. Наприкінці XVII - у першій половині XVIII ст. на українських землях, які входили до складу Російської імперії, за зразком Києво-Могилянського колегіуму були засновані ще три аналогічні заклади - Чернігівський, Харківський та Переяславський (відповідно у 1700, 1726, 1738 рр.). Православні колегіуми мали генетичний зв’язок із єзуїтськими колегіумами, який виявлявся у схожості організаційної структури, наборі таких же «класів» та послідовності їх проходження учнями. Навчання передбачало поетапне засвоєння матеріалу граматичних класів, класів поезії, риторики, філософії та теології. Час виникнення та існування православних колегіумів дослідники визначають як важливий етап «зустрічі» та взаємодії традицій Заходу та Сходу у всіх сферах культури та на різних її рівнях. Початкові зауваги до розуміння спільноти колегіуму. У граматичних класах Харківського колегіуму навчалися хлопці віком від 10 до 20 років, у класах поетики та риторики їх вік коливався від 12 до 23 років, у вищих класах - від 18 до 28 років. Найбільший відсоток світських учнів спостерігаємо в Чернігівському колегіумі у 1730-1740-ті рр. (67-69%), менша кількість їх була у Харківському колегіумі. Про те, що світські родини наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст. свідомо обирали колегіуми для навчання дітей, свідчать не тільки цифри, але й спогади. Число учнів православних колегіумів на тлі загальних показників учнівства духовних шкіл Російської імперії (академій та семінарій) було досить значним, хоча й поступово зменшувалося. Так, загальне число учнів Російської імперії у 1738 р. становило 2589 осіб, у 1764 р. - 6 тисяч, у 1783 р. - 11 329, у 1807 р. - 24 167, відповідно, число учнів колегіумів по відношенню до загальної кількості учнів у 1730-ті рр. складало 29%, у 1760-ті - 13%, на початку 1780-х років - 10%, на початку ХІХ ст. Відсоток учнів колегіумів зменшувався через зростання загального числа духовних шкіл та їх учнів у Російській імперії. Серед учителів-ченців православних колегіумів бачимо відомих у подальшому діячів церкви (Фадей Кокуйлович, Іраклій Комаровський, Тимофій Максимович, Антоній Стаховський, Йов Базилевич, Платон Малиновський, Варлаам Тещинський, Варлаам Шишацький). Другий тип викладача - молодий учитель, який почав викладати одразу після завершення свого навчання. Наставників, які викладали у старших класах, у справочинній документації іменували не інакше як «професорами» (так називали, наприклад, викладача Чернігівського колегіуму Тимофія Максимовича (1724-1727 рр.)та викладача Харківського колегіуму Стефана Вітинського (1743 р.)). Хоча у справочинній документації термін «учитель» використовувався досить широко, позначаючи увесь загал наставників колегіуму, «учителями» нерідко називали саме викладачів нижчих класів. Наприклад, Симеон Борецький працював у Чернігівському, Харківському колегіумах, згодом у Московській академії. Митрофан Слотвинський після 10 років викладання у Харківському колегіумі був запрошений до Московської академії, Гедеон Антонський після 16 років перейшов до тієї ж академії, Анастасій Савинський після 12 років у Переяславському колегіумі став професором Олександро-Невської семінарії у Петербурзі. У першій половині століття більше вчителів було у Харківському колегіумі, менше - в інших (у яких пізніше було відкрито вищі класи). Найбільше число наставників нараховується у 1793 р. у Харківському колегіумі, де, окрім ректора, викладало 13 осіб. Особливо часто колишні учні згадували, як їх роботу оцінювали вчителі колегіумів. У цих же джерелах натрапляємо й на інформацію про існування «аудиторів», кращих учнів, яких обирав учитель для перевірки завдань інших школярів. Студенти перебували у полоні античного світу, його літератури та героїв. В історіографії переважала думка, що у Харківському колегіумі польської мови не вчили, хоча збереглися переклади з неї, які регулярно робили учні під орудою Андрія Прокоповича (викладача, потім ректора колегіуму) наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст. з метою популяризації наукових знань (насамперед сільськогосподарських). Під час великих свят (Великдень, Різдво) колегіуми відвідували архієреї, інші знатні особи, на честь гостей учні різних