Етапи формування електронних засобів масової інформації, аналіз композиції статті журналу із застосуванням аргументації. Особливості використання публіцистичного стилю в журналістиці як прояву авторської думки, характеристика та класифікація жанру.
Аннотация к работе
Під цю характеристику потрапив і такий жанр, як публіцистика. Публіцистика у сучасному громадському літературному житті відіграє важливу роль. Нажаль, далеко не кожен журналіст може писати у цьому жанрі. Актуальність проблеми полягає у тому, що публіцистика стала невідємною складовою нашого життя, тому немодна нічого про неї не знати. У журналі друкуються різноманітні інформаційні, аналітичні та публіцистичні матеріали різних жанрів, систематизовані за трьома напрямами: - "ШО дивитися" ("ШО смотреть"): кіно, телебачення, відео, живопис, фотографія, компютерні ігри, виставки, колекціонування, туризм;На сьогоднішній день дуже багато інтерпретацій поняття «публіцистика», але сенс, який положено у поняття не змінюється у будь-якій інтерпретації. Публіцистика - це рід літератури, що висвітлює актуальні проблеми сучасності; сукупність літературних творів цього роду; відбиття актуальних проблем сучасності у творах інших родів літератури. З огляду на таке визначення, виникають дві зауваги: по-перше, якщо публіцистика - рід літератури, чому у літературознавчих словниках і загалом у літературознавстві прийнято виокремлювати лише три класичні роди літератури: епос, лірику і драму? По-друге, відображення актуальних проблем у творах інших родів літератури - це вже не публіцистика, а властиво публіцистичність, - ці два поняття не тотожні, і в журналістиці прийнято чітко їх розрізняти. Публіцистика як твори, в яких висвітлюються актуальні, світоглядні, політичні та інші погляди, явища та важливі питання поточного життя, освоєння яких характеризується поєднанням логічно-абстрактного й конкретно-образного мислення, результатом чого стає твір, спрямований на дослідження, узагальнення й пояснення явищ життя, з метою впливу на громадську думку й суспільну свідомість.Нарис як найпоширеніший художньо-публіцистичний жанр, у якому досліджуються реальні життєві явища через людські долі та характеристики з метою впливу на соціальну практику, формування особистості, її орієнтації у системі соціально-політичних і духовних цінностей. Бувають сюжетні, описові, портретні і проблемні нариси. Форми побудови безсюжетного нарису: хронікальна побудова, структурна, нариси у вільній (есейній) формі. Зарисовка як різновид нарису, менша за обсягом, порушує локальніші проблеми або розповідає про окремі сторони життя людини чи окремі риси її характеру. Есе як художньо-публіцистичний жанр, у якому автор вільно трактує літературну, естетичну, філософську чи іншу проблему, особливо не переймаючись систематичністю викладу, аргументацією висновків на порушену проблему.У кожного народу є свої традиції. їх історія сягає в глибину віків, поєднує в собі уявлення про світ, ставлення до релігії, ознаки побуту. Актуальність теми зумовлена тим, що викладачі історії української журналістики та публіцистики на сучасному етапі накопичили цінний фактологічний матеріал, який досить детально, ґрунтовно та послідовно відтворює всі етапи розвитку української публіцистики. В таких умовах зрушення на краще може принести публіцистичність викладання публіцистики. Образно цю тенденцію можна охарактеризувати такою тезою: "Від замітки з історії публіцистики і звіту з історії публіцистики до публіцистики історії публіцистики!". Вивчення історії публіцистики як окремої дисципліни певною мірою дозволяє конкретизувати проблеми теорії публіцистики та виховання кваліфікованих публіцистів.