Реалізація процесу публічного адміністрування. Механізми, органи та стилі публічного адміністрування. Публічне адміністрування як процес вироблення, прийняття та виконання управлінських рішень. Публічне адміністрування та муніципальна публічна влада.
Аннотация к работе
КАФЕДРА ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ, ПУБЛИЧНОГО АДМИНИСТРИРОВАНИЯ И РЕГИОНАЛЬНОЙ ЭКОНОМИКИ Реферат на тему: «ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ПОНЯТТЯ ТА ЗАСАДИ»Механізми публічного адміністрування - це спеціальні засоби, що забезпечують здійснення регулюючого впливу публічних адміністрацій на соціально-економічні територіальні системи різних рівнів (села, селища, райони у містах, міста, райони, області, Автономна республіка Крим, уся країна) з метою забезпечення гідних умов життєдіяльності людей, що проживають у державі, та громадян України, що тимчасово проживають за її межами.Якщо вони займаються управлінням в області економіки, то тут в широкому обсязі застосовуються економічні методи і лише в мінімально необхідному обсязі - адміністративні. Методи команд у сфері інтелектуальної творчості, в галузі культури взагалі неприпустимі, в політичній сфері важливо шукати угоди, консенсус, компроміси і т.д. Для здійснення одних і тих же повноважень в залежності від конкретної обстановки або, наприклад, здібностей і навичок управлінців можуть застосовуватися різні форми і методи. При здійсненні економічної діяльності так само застосовується, наприклад, метод заборони (заборона економічного монополізму), як і при реалізації ідеологічної діяльності (заборона пропаганди національної ворожнечі). Субєктивний вибір тих чи інших форм і методів у даному випадку визначається доцільністю та ефективністю застосування, які дають найкращий результат в можливо короткий термін і з меншими витратами (у тому числі витратами управлінської енергії на всіх її рівнях).Важливий компонент керівництва - лідерство, тобто здатність впливати на людей, спонукати їх діяти для виконання мети. Керівник - лідер використовує різні стилі управління. Такий керівник, перш ніж віддати розпорядження, радиться з підлеглими, бере до уваги їх рекомендації. У першому випадку керівник обмежується консультаціями з підлеглими, хоча і не завжди бере до уваги їх думку, навіть якщо в ньому є «раціональне зерно». Він застосовується керівниками, наприклад, при виборі теми колективної монографії в секторі науково-дослідного інституту.Управління всередині колективу виникає тоді, коли функція управління реалізується самим колективом (наприклад, сільським сходом в громадському муніципальному освіті, або шляхом референдуму, що, по суті, є справжнє самоврядування), або, що буває набагато частіше, коли функція управління відокремлюється від колективу і колектив передає її (в основному або частково) органам та особам, виділеним колективом для здійснення владних (управлінських) функцій. Вони володіють певними повноваженнями по відношенню до колективу, які застосовуються для здійснення «загальних справ» і для припинення деструктивних дій, що руйнують колектив, а також в якійсь мірі одночасно заради власних інтересів даної групи. Для досягнення спільних цілей та припинення деструктивних для колективу дій відповідні органи і посадові особи мають право застосовувати публічне примус (різне за своєю природою, наприклад, в державі або муніципальній освіті). Для цього необхідні: субєкт управління, наділений повноваженнями і обовязками управління, обєкт управління, зобовязаний реагувати на дії субєкта (якщо він не реагує, це неналежний обєкт або управління не відбулося), суспільно значимий факт, що викликає необхідність публічного управління, спрямовані дії субєкта і дії обєкта у відповідь на керування. Таким субєктом може бути сама держава, що діють від його імені органи і посадові особи (парламент, президент, уряд та ін.), органи та посадові особи субєкта федерації (законодавчі збори, губернатор тощо), автономії (наприклад, Верховна рада Криму на Україна), органи та посадові особи місцевого самоврядування (рада, мер), органи громадського обєднання, якщо воно є публічним колективом або має елементи публічного колективу (наприклад, Центральний комітет політичної партії, що встановлює порядок сплати членських внесків).Як явище вона докорінно відрізняється від різних форм впливу, наприклад, від «влади» видатного розуму чи ораторського таланту. Такі мотиви мають стихійний, часто не осмислений характер, вони не включають момент усвідомлення їх як влади і тим більше суспільної влади, не сприймаються обєктом як вольове примус. У певних ситуаціях вона може перетворитися в особисту владу керівника, а носії публічних повноважень колективу можуть займати позиції, прямо протилежні інтересам колективу. Як стан публічна влада теж відрізняється від приватної корпоративної влади, яка застосовується в не публічних колективах. Однак поряд із загальними (суспільними) інтересами члени публічного колективу мають власні особисті і групові (групи всередині колективу) інтереси.Документи, що регулюють процес публічного управління, містять положення не тільки про повноваження органів та посадових осіб, а й про їхні обовязки. Створені колективом органи і виділені їм посадові особи саме для того й освічені, щоб виконувати публічні обовязки в імя колективу.
План
План
Вступ
1. Механізми, органи, методи та стилі публічного адміністрування
2. Публічне адміністрування як процес вироблення, прийняття та виконання управлінських рішень
3. Публічне адміністрування та влада
4. Публічне адміністрування та муніципальна публічна влада