Поняття, правова природа та види публічних послуг. Загальноправова характеристика зарубіжного досвіду їх правового регулювання. Розкриття змісту юридичної відповідальності органів державної податкової служби України у сфері надання публічних послуг.
Аннотация к работе
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИРобота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Курило Володимир Іванович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, директор Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства кандидат юридичних наук, Позняков Спартак Петрович, Національний університет Державної податкової служби України, доцент кафедри господарсько-правових дисциплін Захист відбудеться 20 березня 2013 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.00.16 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м.Слід констатувати, що починаючи з 1997 року здійснюються певні послідовні кроки з реформування та модернізації органів державної податкової служби України, що було закріплено, зокрема, в основних положеннях Стратегічного плану розвитку органів державної служби України на період до 2013 року, Податкового кодексу України, Проекту модернізації Державної податкової служби України. Аналіз існуючих наукових напрацювань у сфері надання публічних послуг дав змогу переконатися, що існує значна кількість досліджень, присвячених окресленню та розвязанню завдань, що постають перед органами державної податкової служби України задля поліпшення економічного становища держави, підтриманню стану податкової безпеки та правопорядку у податковій сфері, забезпечення контролю за додержанням податкового законодавства тощо. Отже, окреслення та комплексне розвязання завдання щодо формування організаційно-правових засад публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України не знайшли свого належного висвітлення в існуючих наукових працях. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі вивчення науково-правових праць у галузі юриспруденції, чинного законодавства України, міжнародного досвіду та законодавства, узагальнення практики їх реалізації розробити організаційно-правові засади публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України як невідємної складової концепції формування публічно-сервісної держави, надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правового забезпечення державного механізму гарантування прав і свобод фізичних та юридичних осіб у сфері надання публічних послуг в діяльності державної податкової служби. Системно-структурний метод сприяв аналізу інституційного забезпечення публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України (підрозділ 2.2), дослідженню структури системи забезпечення публічно-сервісної діяльності зазначених органів (підрозділ 2.1.), визначенню структури правового забезпечення публічно-сервісної діяльності органів державної податкової служби України (підрозділ 2.3), правових засад надання дозвільних, реєстраційних, консультаційних та інформаційно-довідкових послуг органами державної податкової служби України (підрозділ 3.2).«Теоретико-методологічні засади публічно-сервісної діяльності державної податкової служби України» складається із трьох підрозділів і присвячений дослідженню теоретико-методологічного підґрунтя здійснення публічно-сервісної діяльності державною податковою службою України. «Публічні послуги: поняття, правова природа, види» проведено історично-правовий доктринальний аналіз становлення поняття «послуга» та «публічна послуга» (роботи В. Б. Аналіз різних видів публічних послуг та їх характерних ознак допоміг дійти висновку, що поняття «публічні послуги» є загальним, родовим поняттям, якому притаманні певні ознаки, У свою чергу, послуги, які входять до цих класифікацій, містять усі ознаки, притаманні публічним послугам, зберігаючи, водночас, додаткові власні ознаки, що визначають їх сутність. Це дало змогу отримати висновки, зокрема, щодо: необхідності чіткого розмежування поняття «послуга» у цивільно-правовому значенні та «державна послуга» у адміністративно-правовому аспекті; визначення субєктів надання державних послуг - це органи державної виконавчої влади та державні підприємства, установи, організації, а також органи місцевого самоврядування (в порядку виконання делегованих державою повноважень за рахунок коштів державного бюджету); існування переліку послуг, які можуть бути надані за рахунок державного і місцевого бюджетів; наявності переліку органів, що мають право надавати державні послуги; становлення єдиних центрів надання адміністративних послуг; місця адміністративних послуг у системі державних послуг, визначення адміністративних послуг; відсутності належної уваги до правового регулювання тих державних послуг, які не є адміністративними; тенденцій впровадження безоплатної системи надання державних послуг; відсутності законодавчого визначення поняття «державні послуги» і т. ін.