Гошовська О.Я.Основна функція психологічного захисту проявляється в обмеженні сфери свідомості від негативних, травмуючих переживань, а сам термін «психологічний захист» найширше тлумачиться і використовується для позначення будь-якої поведінки, що позбавляє психологічного дискомфорту, внаслідок чого можуть сформуватися такі риси особистості, як негативізм, з’явитися «хибні» діяльності, змінитися система міжособистісних відносин. Самоприйняття особистості, презентуючи емоційно-оцінний, когнітивний та поведінковий компоненти Я-концепції, виражається в її позитивному ставленні до самої себе, в прийнятті себе й у визнанні власної індивідуальної та соціальної цінності, яка формується упродовж онтогенезу на основі взаємовпливу різних чинників і забезпечує гармонію внутрішнього світу й ефективну інтеграцію в соціум. Поміж різних концептуальних змістових підходів, вочевидь, досить плідним і перспективним є якраз системний структурно-динамічний аналіз психологічного захисту, який дозволяє багатовекторний розгляд причинних звязків між усіма елементами, включеними в генезис і функціонування основних захисних механізмів, а також у структуру самоприйняття особистості. Захисні механізми, включаючись у психотравмуючій ситуації, виступають у ролі своєрідних барєрів на шляху просування інформації, тому внаслідок взаємодії з ними тривожна для особистості інформація або ігнорується, або спотворюється, або фальсифікується. Отож «загальне ціле» - самосвідомість людини (звичайно, з урахуванням таких компонентів як Я-концепція, образ Я, самооцінка та ін.) вибудовується і завдяки єдності двох одиниць - «психологічного захисту» та «самоприйняття», які впродовж психогенези особистості на різних відтинках життєвого шляху взаємодіють, набуваючи з етапу підлітковості усталеного і стабільного симбіотичного утворення і статусу - «психозахисне самоприйняття».