Форми виокремлення індивідуального "я" у сучасній українській літературі. Специфіка мистецької рефлексії у романі жахів, її екзистенційній і соціальній психосемантиці, ролі художньої деталі в авторському емоційному досвіді, психопоетиці загалом.
Аннотация к работе
Психопоетика роману Михайла Бриниха "Хліб із хрящами"Так, Соломія Павличко визначає психоаналітичну складову вітчизняного літпроцесу, починаючи з кінця XIX століття, детально досліджує невротичний пафос, фемінний дискурс, проблему статі в українському письменстві [1]. Ніла Зборовська вперше в українському літературознавстві детально й концептуально обгрунтувала поняття психоаналітичного літературознавства, його терміни, підходи, методологію [3], а також презентувала власну концепцію коду української літератури через символічну теорію класичного психоаналізу, що приховує в собі код національної державності [4]. Мета статті - окреслити й описати особливості психоаналітичного дискурсу в романі "Хліб із хрящами" сучасного українського письменника Михайла Бриниха. Сучасна українська література, думається, і потребує таких текстів, де б у будь-якій жанровій формі (нехай навіть у формі роману жаху, або роману-передпрокляття, як у Є. Саме тому в тексті зображується апокаліпсис, щеплення памяттю, щоб означити кінець історії і розпочати новий вихід із мороку несвідомого, розпочати інтеграційний процес, котрий однозначно призведе до зміцнення структури національного характеру (до речі, священик таки обирає автомат).