Психологічні чинники шкільної неуспішності молодших школярів. Апробація програми шкільного психолога, спрямованої на подолання проблеми. Недоліки у розвитку пізнавальної сфери школяра. Аналіз закордонних і вітчизняних праць з проблеми неуспішності.
Аннотация к работе
Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукПроаналізовано наявні психолого-педагогічні підходи до неуспішності шкільного навчання, засобів корекції навчальної неуспішності та визначено психолого-педагогічні критерії успішності/неуспішності молодших школярів. Шляхом експериментального дослідження виявлено, що домінуючими причинами шкільної неуспішності молодших школярів є знижений рівень розвитку окремих пізнавальних процесів (словесно-логічного мислення, моторно-слухової, словесно-логічної видів памяті, концентрації уваги), мотивації навчання, неадекватна, нерефлексивна самооцінка та низький соціальний статус. Визначено зміст комплексної корекційно-розвивальної діяльності шкільного психолога у плані подолання шкільної неуспішності молодших школярів. Проанализированы психолого-педагогические подходы к проблеме школьной неуспешности, определены психолого-педагогические критерии школьной успешности/неуспешности, изучены особенности функционирования познавательной, мотивационной и самооценочной сфер учеников начальных классов со школьной неуспешностью. В целом исследования неуспешности в обучении младших школьников посвящены поиску причин, социокультурным, гендерным и другим различиям, оценке эффективности предлагаемых программ оказания помощи ученикам данной категории.Ними встановлено, що неуспішність визначається як обєктивними причинами (умови життя, невірно організоване спілкування з учнем, формалізм вчителів та батьків у ставленні до навчання дітей, педагогічна занедбаність, психотравмуюча ситуація), так і субєктивними причинами (рівень розумового розвитку дитини, ставлення самого учня до навчальної діяльності, інфантилізм школяра, слабкий стан фізичного здоровя, несформованість мотивів навчання, низька самооцінка учня). Аналіз психолого-педагогічної літератури з досліджуваної теми та практика роботи школи свідчать, що такий важливий аспект, як комплексна психолого-педагогічна корекція неуспішності молодших школярів, недостатньо досліджений, а вчителі та психологи початкових класів мають потребу в сучасних науково обґрунтованих рекомендаціях у цій галузі. Таким чином, актуальність означеної проблеми, її недостатнє розкриття в науковій літературі, а також значущість для психолого-педагогічної практики зумовили вибір теми дослідження: “Психолого-педагогічна корекція неуспішності молодших школярів”. Мета дослідження - на основі виявлення психологічних чинників шкільної неуспішності молодших школярів розробити та апробувати програму роботи шкільного психолога, спрямованої на подолання шкільної неуспішності. організаційні методи: порівняльно-психологічне дослідження, в процесі якого досліджувалися психологічні особливості розвитку пізнавальної, мотиваційної та самооцінної сфер успішних та неуспішних у навчанні молодших школярів; констатувальний експеримент, який забезпечив збирання та обробку емпіричного матеріалу та розроблення типології чинників шкільної неуспішності; формувальний експеримент, у процесі якого апробувалася програма психолого-педагогічної корекції шкільної неуспішності молодших школярів, та контрольний експеримент, за допомогою якого вивчалися зміни, що відбулися в рівнях розвитку пізнавальної, мотиваційної та самооцінної сфер неуспішних учнів після корекційно-розвивального впливу;У цілому дослідження шкільної неуспішності молодших школярів присвячено пошуку причин, соціокультурним, гендерним та іншим розбіжностям, оцінці ефективності пропонованих програм допомоги учням з проблемами у навчанні. У нашому дослідженні ми спиралися на такий термін: неуспішність у навчанні - це невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, яка фіксується після завершення будь-якого значного відрізку процесу навчання - серії уроків, присвячених вивченню однієї теми, розділу курсу, навчального семестру, року. У наш час учитель при оцінюванні має враховувати рівень досягнень учня, а не ступінь його невдач. Порівняння результатів, отриманих у результаті дослідження, свідчить про те, що рівень розвитку пізнавальних процесів неуспішних та успішних у навчанні школярів початкових класів має статистично достовірні розбіжності за показниками зорової (Uемп = 3918,0 (p?0,01)), довгострокової слухової (Uемп = 3059,50 (p?0,01)), словесно-логічної (Uемп=819,50 (p?0,01)), моторно-слухової памяті (Uемп = 2778,0 (p?0,01)), словесно-логічного мислення (Uемп = 707,0 (p?0,01)), обсягу уваги (Uемп = 3777,0 (p?0,01)), концентрації уваги (Uемп = 3254 (p?0,01)); за показником продуктивності уваги не було виявлено статистично достовірних розбіжностей між групами успішних і неуспішних учнів. Серед учнів зі шкільною неуспішністю переважають учні з адекватною самооцінкою (62,1%), проте вони мають і завищену самооцінку (31%).