Організація виховного процесу у притулках для неповнолітніх на засадах гуманістичного та діяльнісного підходів. Діагностика дитини на всіх етапах її перебування у притулку для неповнолітніх. Індивідуальні програми соціальної реінтеграції вихованців.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П.Роботу виконано в Житомирському державному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Сейко Наталія Андріївна, Житомирський державний університет імені Івана Франка, доцент кафедри соціальної педагогіки та педагогічної майстерності. кандидат педагогічних наук, доцент Ковчина Ірина Михайлівна, Національний педагогічний університет імені М.П. Захист відбудеться ”11” січня 2007 року о 1600 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.09 у Національному педагогічному університеті імені М.П. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Серед пріоритетів державної політики щодо соціального захисту дітей та молоді та організації навчально-виховного процесу в закладах державного влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених піклування батьків, визначено домінантність сімейних форм виховання, реінтеграцію безпритульних дітей, децентралізацію системи соціального захисту дітей як засобу гуманізації та демократизації суспільного життя (Конвенція ООН про права дитини, Закони України „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування” і „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”). Велика кількість природних (зростання смертності внаслідок погіршення екологічної ситуації, поширення невиліковних хвороб, погіршення якості життя тощо), соціальних (збільшення кількості розлучень, поширення алкоголізму та наркоманії та ін.) і культурних (знецінення сімї, взаємне відчуження школи, сімї та громадськості і т.д.) чинників зумовлюють поширення явища соціального сирітства - коли діти юридично або фактично опиняються поза просоціальним виховним впливом небайдужих, близьких дорослих. При цьому на працівників притулку покладаються задачі: 1) психологічної, соціальної, педагогічної діагностики дітей; 2) створення та втілення програми реабілітації основних сфер життєдіяльності дитини на основі отриманих діагностичних результатів; 3) направлення дитини до закладу (або сімї), що максимально забезпечить її нормальний розвиток. Психічні та фізіологічні особливості розвитку дітей в умовах депривації (в закритих закладах державного влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування) були предметом дослідження І. Теоретичну основу дослідження становлять концептуальні положення міжнародних документів щодо захисту прав дитини, Закони України „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування” і „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”; „Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ століття)”, „Концепція національного виховання”, а також психолого-педагогічні дослідження з проблем: теоретичних основ виховання (І.У першому розділі - „Теоретичні засади проблеми організації процесу виховання у притулку для неповнолітніх” - представлено результати науково-теоретичного аналізу досліджуваної проблеми; розкрито практичний досвід організації виховної роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування; вивчено особливості використання термінів „соціальні сироти”, „бездоглядні діти”, „безпритульні діти”, „діти вулиці”; проаналізовано причини та чинники виникнення та поширення безпритульності; досліджено існуючу в Україні систему державного влаштування дітей-сиріт, а також роль і місце притулків для неповнолітніх; розкрито методологічні засади та уточнено педагогічну сутність базових понять дослідження. Загалом, сьогодні перед закладами державного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених піклування батьків постає завдання підготувати дитину до успішної реалізації всіх соціальних ролей, що знаходить своє відображення у компетентнісному підході до навчання і виховання. У дослідженні визначено особливості використання категорійно-понятійного апарату для позначення категорії дітей, які позбавлені піклування батьків (діти вулиці, безпритульні та бездоглядні діти, біологічні та соціальні сироти); що дозволяє виокремити три основні підходи: соціальний - зумовлений зовнішніми чинниками та статусом дитини, психологічний - визначений субєктивними переживаннями дитини та педагогічний - окреслений виховним впливом середовища на дитину.