Психолого-педагогічні умови гармонізації етнічної самосвідомості старшокласників - Автореферат

Інститут психології імені Г.С.Робота виконана в Інституті психології імені Г.С.Костюка АПН України Науковий керівник член кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор Балл Георгій Олексійович, Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, завідувач лабораторії методології і теорії психології Офіційні опоненти: член кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор Боришевський Мирослав Йосипович, Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, завідувач лабораторії психології особистості кандидат психологічних наук, доцент Чмут Тамара Купріянівна, Київський гуманітарний інститут, професор кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Захист відбудеться 6 липня 2005 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.453.02 в Інституті психології імені Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м.Через діалог, що видається єдино можливим засобом конструктивного входження етносу до світового співтовариства, відбувається розвиток етногруп, адже діалогічний спосіб мислення визначається знаходженням спільної мови, сприяє гуманізації стосунків, характеризується взаємоповагою, толерантністю, знаходженням взаємоприйнятного рішення. Кількість праць, присвячених проблемам формування етнічної та національної свідомості, самосвідомості, етнічної соціалізації, розвиткові громадянської свідомості та самосвідомості, проблемам формування національної складової образу „Я”, етнічних стереотипів, невпинно зростає (Е.П. З огляду на актуальність та нерозробленість зазначеної проблеми ми зосередили свою увагу на дослідженні психолого-педагогічних умов гармонізації етнічної самосвідомості старшокласників. Починаючи дослідження, ми запропонували наступну гіпотезу: організація спеціальної інформативно-творчої діяльності, спрямованої на підвищення когнітивної складності особистості і збагачення її ціннісно-смислової сфери, сприяє гармонізації етнічної самосвідомості школярів. Розробити систему педагогічних впливів вчителя на школярів з метою гармонізації їх етнічної самосвідомості шляхом підвищення ціннісно-смислової когнітивної складності особистості в етнічній сфері.У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено обєкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, методологічні та теоретичні засади дослідження, використані методи, вказується сфера апробації результатів дослідження та наводяться дані про структуру роботи. У першому розділі - „Теоретичні основи дослідження” - представлено науково-термінологічну диференціацію базових понять, таких як етнічність, ментальність, етнос, нація, етнічна свідомість та самосвідомість. Важливими факторами формування етносамосвідомості є етнодиференціюючі (розрізнювальні властивості етнокультури - „ми”-„вони”) та етноінтегруючі (що являють собою субєктивну, соціально-психологічну залежність особистості від факторів, якими зумовлено функціонування етносу) компоненти етнічної реальності - ознаки життєдіяльності етносів. Базою, основою етносамовизначення є певний рівень фізичного, психічного, інтелектуального та духовного розвитку субєкта, тоді як досягнення рівня етносамовизначення виступає результатом дії внутрішнього психологічного механізму формування стійкої етнопозиції - готовності представника етнічної спільноти до захисту фундаментальних інтересів свого етносу (таких як збереження мови, культури, довкілля). Під етносубєктністю ми розуміємо цілісну засвоєність представником етносу правил, норм, особливостей своєї етнічної групи, що виникає на певному етапі його соціалізації, в результаті чого індивід набуває здатності приймати рішення стосовно важливих життєвих цілей, що мають смисл для нього і значення для етносу.Саме досягнення взаємної адекватності та взаємодоповнюваності згаданих елементів і визначає гармонійну етносамосвідомість, формування якої повинно відбуватися у навчально-виховному процесі. Критерії характеризують якісний бік етнічної самосвідомості юнаків та юнок і є наступними: а) позитивна етнічна ідентичність; б) конструктивне сприйняття історії; в) етнічна толерантність; г) розуміння акультураційних процесів та потреби діалогічної взаємодії між етносами. Виділені критерії знайшли кількісну конкретизацію у наступних коефіцієнтах: а) групової солідарності; б) субєктно-конструктивного сприйняття історії; в) толерантнісної предиспозиції; г) акультураційної включеності. Описана концептуальна модель сприяє діалого-культурологічній самоорганізації етносамосвідомості молоді та формуванню толерантної особистості, відкритої до міжкультурного діалогу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ