Психолого-педагогічні умови формування готовності майбутніх учителів до розвитку просторового мислення школярів (на матеріалі образотворчого мистецтва) - Магистерская работа

Створення художніх образів вимагає від митця максимальної активізації художньо-образного та просторового мислення. В свою чергу, для того, щоб «зчитувати», «осягати» художні образи мистецтва, людина повинна також мати сформоване художньо-образне та просторове мислення. Актуальність вивчення просторового мислення як специфічного виду розумової діяльності також визначається тим, що цей процес займає особливе місце в інтелектуальному і творчому розвитку особистості і є найменш дослідженим з усіх інтелектуальних процесів як у вітчизняній, так і в зарубіжній психологічній науці. У вітчизняній психології просторове мислення досліджувалось у таких аспектах: механізми та закономірності цього процесу в умовах вирішення ергономічних задач в інженерній психології (В.Ґордон, В.Зінченко, В.Мунілов); механізми як складні функціональні системи операцій (Б.Безпалов); візуальна мова опису способів вирішення геометричних задач (І.Арієвич, В.Пєтухов); особливості просторового мислення як окремого виду візуального мислення (І.Каплунович, І.Якиманська, О. Гіпотеза дослідження: процес формування готовності майбутніх учителів образотворчого мистецтва до розвитку просторового мислення школярів буде ефективним, якщо реалізувати такі педагогічні умови як створення асоціативних ситуацій музичними засобами, рефлексивно-креативний підхід до процесу формування просторового мислення, стимуляція творчої діяльності майбутніх учителів образотворчого мистецтва.Мислення в чистому виді, як зовсім незалежний самодостатній психічний процес реально не існує, воно невідємне від сприйняття, уваги, уяви, памяті, мови і т.п. Мислення завжди було і дотепер залишається предметом вивчення самих різних дисциплін: гносеології і логіки, педагогіки, фізіології, кібернетики. Предметом його дослідження були психічні акти і стани, названі «емпіричним мисленням», яки представляють собою конкретну реалізацію «чистого» мислення, підлеглого законам формальної логіки. Роботи О.Кюльпе і його учнів поклали початок експериментально-психологічному дослідженню мислення, у них були виділені специфічні відмінності мислення від інших психічних процесів: його цілісність, активність, спрямованість, відсутність звязку з наочними елементами (безобразність) і ін. Таким чином, розглянувши кілька трактувань поняття «мислення», зазначимо, що розкриття поняття «мислення» Артуром Ребером, на наш погляд, найбільше відповідає проблемі нашого дослідження, оскільки його визначення охоплює всі розумові процеси, він акцентує на таких його компонентах, що й складають ядро всіх способів уживання терміна «мислення».Елементарна форма орієнтування в просторі формується у дітей ще в наймолодшому віці, коли утворюються системи звязків між зоровими, слуховими і руховими аналізаторами. Знання про простір, необхідні для початкових просторових уявлень, здобуваються і закладаються в дошкільному віці. Подальше освоєння простору й удосконалення механізмів сприйняття предметної дійсності повязується вже з навичками сприйняття різних зображень, власною образотворчою діяльністю дітей і зростаючою роллю слова у відображенні простору. У дослідженнях процесу формування просторових уявлень і понять учнів середнього і старшого шкільного віку піддаються аналізу особливості розвитку просторового мислення в процесі оволодіння дітьми знаннями, уміннями і навичками при вивченні різних навчальних предметів. Подальший розвиток просторового мислення йде шляхом ускладнення всіх форм орієнтації в просторі, збагачення їх теоретичним змістом, ускладнення задач, які потребують перетворити наочні ситуації шляхом їх сприйняття чи за уявленим кількаразовим і багатоплановим оперуванням просторовими образами.Просторове мислення є одним з основних видів інтелектуальної діяльності студентів - майбутніх митців та майбутніх викладачів образотворчого мистецтва і характеризується певними процесуальними особливостями (здатністю до висування репродуктивних та оригінальних візуальних гіпотез, конструктивною активністю та категоріальною гнучкістю) та наявністю специфічних операціональних структур (візуальний аналіз та синтез, диференціація та інтеграція елементів образної структури, візуальне аналогізування); його змістовними компонентами є перцептивно-семантичні структури образу світу. Реалізація змісту художньої освіти відбувається на трьох рівнях: формування ставлення до культури як до найважливішої умови вільного й різнобічного розвитку власної особистості; формування потреби у повноцінному художньому спілкуванні з творами різних видів мистецтв на основі їх адекватної естетичної оцінки; формування навичок самостійної художньої діяльності, сприйняття цієї діяльності як невідємної частини свого життя. Освоєння змісту художньої освіти здійснюється на основі наступних методологічних принципів: початок навчання з раннього віку, безперервність різних рівнів художньої освіти; мультикультурний підхід, що припускає включення у програми з мистецтва максимально широкого діапазону художніх стилів і національних традицій з опорою на вітчизняну ку

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Сутність понять «мислення» та «просторове мислення

1.2 Формування просторового мислення як цілеспрямований динамічний процес

1.3 Педагогічні умови формування просторового мислення у процесі професійної підготовки майбутніх учителів

Розділ 2

ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ДО РОЗВИТКУ ПРОСТОРОВОГО МИСЛЕННЯ ШКОЛЯРІВ

2.1 Діагностика рівнів сформованості просторового мислення студентів

2.2 Формування просторового мислення засобами скульптурної пластики

2.3 Аналіз та узагальнення експериментально-дослідної роботи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ