Зміст і структура педагогічного спілкування. Особливості педагогічного спілкування у вузі. Стилі і моделі спілкування викладача вищої школи. Технологія організації продуктивної взаємодії викладача і студентів, характерні причини конфліктів між ними.
Аннотация к работе
Педагогічне спілкування - специфічна форма спілкування, що має свої особливості і що в той же час підкоряється загальним психологічним закономірностям, властивим спілкуванню як формі взаємодії з іншими людьми, що включає комунікативний, інтерактивний і перцептивний компоненти. Педагогічне спілкування - сукупність засобів і методів, що забезпечують реалізацію цілей і завдань виховання і навчання і що визначають характер взаємодії педагога і що вчаться. Людські взаємини, в т.ч. і в учбовому процесі, повинні будується на субєктній для субєкта основі, коли обоє сторони спілкуються на рівних, як особи, як рівноправні учасники процесу спілкування. Вміст спілкування складає обмін інформацією, але цим спілкування не вичерпується. Викладач вузу зявляється як ініціатор і керівник процесу спілкування, суть якого складають система, прийоми і навики взаємодії педагога і студентського колективу, вмістом якого є обмін інформацією, учбово-виховна дія, організація взаємин і трансляція особи педагога виучуваним.Вуз відрізняється від школи вмістом навчання і виховання, зміною їх форм. І цій меті має бути підпорядковане спілкування викладачів і студентів. Система вузівського педагогічного спілкування в ланці «викладач - студент» якісно відрізняється від шкільного самим фактом їх приєднання до загальної професії, а це значною мірою сприяє зняттю вікового барєру, що заважає плідній спільній діяльності. Основні вимоги до стосунків «викладач - студент», «студент - студент» можна сформулювати таким чином: 1. взаємодія чинників співпраці і відомості про організації виховного процесу;Оптимальний стиль спілкування - це спілкування, що ґрунтується на захопленості викладача і студентів спільною діяльністю, відображає саму специфіку формування особи фахівця у вузі і взаємодію соціально-етичних установок педагога і навиків професійно-педагогічного спілкування, що втілює в собі. Тому в поняття “Професійний педагог ”входить не лише знання конкретного предмету, але і педагогічна майстерність, тобто уміння збудувати виклад, увійти до контакту із студентом, зацікавити його, виховати потрібні якості, перетворити студента з обєкту навчання в субєкт учення. Це дозволить викладачеві рефлектувати, а значить - аналізувати свої дії, розуміти студентів, встановлювати з ними контакт, адекватно реагувати на їх дії. Добре відомо, що відношення до викладача студент переносить на предмет, що вивчається. Звернення до студента на “ти” допустимо лише при довірчих стосунках; до цього удаються, без збитку для контактів, літні викладачі; необхідною умовою в такому разі є гарантія, що у студента навіть думці не зявиться, що викладач прагне таким зверненням підкреслити різницю в службовому положенні, ієрархію викладача і студента в сенсі місця на соціальних сходах.Виключно важливе значення для формування особи сучасного фахівця має спілкування викладача вузу і студента. Серед студентів, що проявляють загальне занепокоєння у звязку з майбутніми іспитами, виявлені і такі, про яких викладачі відгукувалися як про добросовісних студентів, що добре засвоїли учбовий матеріал. Якщо на семінарі або іспиті переважають питання, розраховані на запамятовування, студенти засвоюють учбовий матеріал на рівні сприйняття і памяті. Цьому сприяє вирішення цілого ряду проблем спілкування викладача із студентами на іспиті. Ось чому надзвичайно важливого значення набуває проблема педагогічного такту на іспиті - дотримання наставником принципу міри в спілкуванні із студентами, уміння вибрати правильний підхід до хлопців і дівчат в системі виховних стосунків з ними.Використання інформаційно-комунікаційних технологій є новим рівнем опосередкування розумової, творчої, комунікативної і виконавської діяльності і веде до корінної перебудови різних сторін діяльності, включаючи учбову і повчальну. У психології факт звязку діяльності і спілкування констатується дослідниками. Андрєєва вважає, що за допомогою спілкування діяльність організовується і розвивається. Комунікативна сторона відображає факт обміну інформацією між тими, що спілкуються, інтерактивна - факт організації взаємодії, перцептивна - факт встановлення взаєморозуміння. Ефективність педагогічної дії при дистанційній формі навчання за допомогою компютерних телекомунікаційних мереж неможливо зрозуміти поза особливостями спілкування між повчальним і виучуваним.Поступово система освіти, відмовляючись від установки на репродуктивне відтворення знань, орієнтується на розвиток особи студента, створення для нього можливостей займати не просто активну, але і субєктну позицію в учбовому процесі, пізнавати світ, вступаючи з ним в діалог. Особливе значення в цьому контексті набуває організація продуктивної взаємодії викладача і студентів у вузі в процесі навчання на основі діалогу. Тенденція перетворення освіти, що намітилася, в чинник розвитку суспільства актуалізує гуманізацію педагогічного процесу, яка бачиться в зсуві акцентів на оптимальний розвиток діалогічності спілкування викладача і студентів як колег, як сосуб"ектів, обєднаних спі
План
Зміст
1. Зміст і структура педагогічного спілкування
2. Особливості педагогічного спілкування у вузі
3. Стилі і моделі спілкування викладача вищої школи
4. Викладач і студент (практика спілкування)
5. Проблеми спілкування викладача і студента на іспиті
6. Психолого-педагогічні проблеми спілкування при дистанційному навчанні
7. Технологія організації продуктивної взаємодії викладача і студентів
8. Характерні причини конфліктів у взаємодії студентів і викладачів
9. Теоретико-методологічні основи психологічної проблеми взаємин викладачів і студентів
10. Оптимізація взаємин викладачів і студентів як чинник становлення особистості майбутнього фахівця
Висновок
Список використовуваної літератури
«Навчання - це не механічна передача знань. Це надзвичайно складні людські взаємини!»
В.О. Сухомлинський
1. Зміст і структура педагогічного спілкування
Вывод
Проблема спілкування перетворилася в наш час на одну з найактуальніших у теоретичному і практичному відношеннях. Ґрунтуючись на філософських ідеях, які узагальнюють досвід спільного життя людей, мотивацію людських взаємин, теорія спілкування останніми роками істотно змістовно збагатилася. Осмислення проблеми спілкування в усіх її аспектах, узагальнення практики і проблем міжіндивідуальних стосунків мають особливу значущість для орієнтації педагогічної свідомості майбутнього викладача.
Взаємодії супроводжують людину все життя. Але одні взаємодії відбуваються немов би самі собою, без осмислення і участі людини, а інші як би лежать на поверхні, і тому усвідомлюються особою. Але навіть при усвідомленні тих складних взаємозвязків, що відбуваються довкола, одні взаємодії для людини є керованими, тобто такими, в яких він може стати повноправним і активним учасником, а інші - некерованими, в яких спочатку йому як обєкту відведена пасивна роль глядача. Але і активну позицію в людських взаємодіях не можна беззастережно назвати лише благом.
Отже, людина культурна - це особа не лише вихована, освічена, але і гідна пошани з боку оточуючих і самоповага. Тому проблема усвідомлення власного взаємозвязку себе з іншими, уміння будувати взаємовідношення і взаємодію зі світом, людьми і самим собою - одне з найважливіших завдань сучасності.
Чим раніше початий процес формування готовності до співпраці, тим швидше відбувається усвідомлення особою своїх можливостей, ролі, посильної допомоги в ситуаціях взаємодії. Тому людини практично з народження можна і потрібно орієнтувати на усвідомлення і встановлення гуманних взаємодій з навколишнім світом і людьми. З цієї точки зору значення інтерактивного навчання важко переоцінити.
Викладач, використовуючи стратегію взаємодії (приведену в пункті 7), постійно знаходиться із студентами в діалозі. Ця форма спілкування і одночасно спосіб взаємодії, що відрізняється від будь-якого іншого тим, що є дійсним, відкритим спілкуванням між двома людьми, щиро зацікавленими один в одному, дозволяє почати складний процес взаємодії, який передбачає, що всі його учасники знаходяться в положенні взаєморозуміння, тобто усвідомлюють вміст і структуру справжньої і можливої чергової дії партнера, розуміють переживані один одним почуття і настрої, уміють терпимо відноситися до «іншої» точки зору, не проявляючи ні зовнішньої, ні внутрішньої агресії, уміють налаштуватися на емоційно-психологічний світ іншої людини, взаємно сприяють досягненню єдиної мети.
Отже, організація продуктивної взаємодії викладача і студентів на основі діалогу з використанням приведеної технології сприяє підвищенню ефективності учбового процесу у вузі, створенню умов для самореалізації, самовизначення особи студента, розкриттю творчого потенціалу особи, формуванню ціннісних орієнтацій і етичних якостей з подальшою їх актуалізацією в професійній діяльності і звичайно ж зменшенню вірогідності виникнення конфліктних ситуацій між викладачем і студентом.
Список литературы
1. Дьяченко М.І., Кандибовіч Л.А. Психологія вищої школи. - Мінськ, 1981.
2. Кан-Калік В.А. Основи професійно-педагогічного спілкування. - Грозний, 1979.
3. Педагогіка і психологія вищої школи: Учбове пособие / під ред. Буланової - Топоркової М. В.- Ростов н/Д, 2002.
4. Смирнов С.Д. Педагогіка і психологія вищої освіти: від діяльності до особи. - М., 1995.
5. Педагогіка і психологія вищої школи. - Ростов н/Д: Фенікс, 2006. - 512 с.
6. Основи педагогічної майстерності. Під ред. І.А. Зязюна. Київ: Віща школа, 1987. - 207 с.
7. http://www.hikma.ru/publ/34-1-0-99
8. http://www.e-joe.ru/sod/99/2_99/st161.html
9. http://marinikin.110mb.com/site texts/P versus S - conversation.htm