Вдосконалення педагогіки "театру, де грають діти". Високий рівень сенсожиттєвих орієнтацій педагогів як запорука креативності дітей та творчих успіхів колективів. Тестові методи, створені у руслі екзистенційно-гуманістичного психологічного підходу.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЧИННИКИ КРЕАТИВНОСТІ ВИХОВАНЦІВ ДИТЯЧИХ ТЕАТРАЛЬНИХ СТУДІЙНауковий керівник член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор Балл Георгій Олексійович, Інститут психології ім. Костюка АПН України, лабораторія методології і теорії психології, завідувач Офіційні опоненти: член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор Титаренко Тетяна Михайлівна, Інститут соціальної та політичної психології АПН України, лабораторія соціальної психології особистості, завідувач; Костюка АПН України, лабораторія історії психології ім. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім.У підґрунті розвитку вітчизняного театру для дітей лежить практична робота і теоретичне її осмислення, здійснені засновниками драматичного і музичного театрів для дітей А. Зокрема, немає надійної, науково обґрунтованої системи роботи з дітьми, режисери часто-густо займаються професійно незрілими експериментальними пошуками; колективи розпадаються в результаті внутрішніх, часом серйозних, конфліктів; у деяких театрах панує нездорова психологічна атмосфера. Оскільки психологи поки ще не вивчали царину дитячої театральної студії, ми вважаємо, що найбільш перспективними для її дослідження є підходи, розроблені в руслі екзистенційно-гуманістичного напрямку психології (роботи Д. Основні гіпотези дослідження: а) творчі здатності дітей вищі в тих театральних колективах, чиї керівники мають вищий рівень самоактуалізації, сенсожиттєвих та ціннісних орієнтацій; б) більш високі показники "зовнішніх" творчих успіхів (звання, відзнаки, поїздки, кількість сценічних робіт) отримають вихованці тих театрів, що демонструють більш високу креативність; в) існує взаємозвязок між стратегіями психологічних впливів, які використовують режисери у роботі із студійцями, та креативністю юних акторів, а також із рівнем самоактуалізації, сенсожиттєвими та ціннісними орієнтаціями самих режисерів. Охарактеризувати звязок між особистісними якостями педагогів-режисерів дитячих театрів і методами їхньої роботи, з одного боку, та креативністю студійців і творчими успіхами колективів театрів, з іншого.У першому розділі "Становлення наукових поглядів стосовно театрального мистецтва та його субєктів" викладено результати аналізу наукової літератури з досліджуваної проблеми, а саме: у чому теоретики вбачають достоїнства театрального дійства; які особистісні якості режисера та дитини-актора вони акцентують; як складаються взаємини між студійцем та режисером. Відомо, що режисер у сучасному розумінні цього слова зявляється в театрі з кінця XIX - початку XX століття, у той час як історія театру нараховує понад дві тисячі років - з моменту, описаного істориками як діонісійські містерії. У взаєминах між дитиною-актором і режисером можна виділити дві грані: з одного боку, режисери усвідомлювали і підкреслювали специфіку сценічної експресії дитини, у якій убачалася безпосередність (автентичність, спонтанність), моральна чистота (характерний приклад - хори ангелів), багатство потенційних можливостей (дитя - майбутній герой або мудрець, правитель або святий). Ямпольский), і допускаючи деяку схематизацію, можна сказати, що вчені різних напрямків описують їх за допомогою трьох понять: "тоталітарність" (мейерхольдівське "подолання особистості актора", ставлення до нього - як до машини, справно діючого механізму); "маніпуляція" ("провокація" публіки й акторів, приведення їх у стан готовності виконати режисерський задум, що практикує, зокрема, Є. Отже, учені, аналізуючи достоїнства театральних вистав, а також особливості особистісних якостей режисерів, акторів (зокрема, дітей-акторів) та взаємин між ними, звертають увагу на раціональні та емоційні (зокрема, стихійно-екстатичні) аспекти театральної творчості, відзначають властиву театру карнавальність.Воропаєв Є. П. Дитяче театральне співтовариство: проблеми, перспективи, досвід розбудови / Є. П. Воропаєв // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Дитяче театральне співтовариство: психологічні особливості учасників / Є. П. Воропаєв // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДБИТИЙ У ПУБЛІКАЦІЯХ