Закономірності і механізми формування моральної сфери особистості. Принципи і умови вивчення і організації системи впливів на процес формування особистості. Пікові аспекти виховання. Психологічні особливості виховання дітей з асоціальною поведінкою.
Аннотация к работе
ТЕМА: Психологія вихованняВиховання становить головну внутрішню сутність навчання і ґрунтується на трьох складових: діяльності, спілкуванні, взаєминах. Психологія виховання розглядає виховання як процес, що здійснюється при взаємодії вихователів і дітей, взаємодії самих школярів, які є не тільки обєктами, але й субєктами виховання. Розкриваючи психологічні механізми формування морально-вольової сфери особистості, моральної свідомості, моральних уявлень, понять, принципів, переконань, моральної основи вчинків, моральних почуттів, звичок і способів поведінки, в яких проявляється ставлення до Інших людей, суспільства, психологія виховання виявляє загальні закони активного «проектування» підростаючої особистості, принципи, умови і специфіку організації виховного процесу на різних вікових етапах. У цьому плані перспективними видаються такі форми взаємодії у системі «вихователь-вихованець», які активізують закономірний процес зростання виховуючої ініціативи у дітей, який проявляється у висуванні і постановці виховних задач самими вихованцями, розширюючи рамки їхнього особистісного вдосконалюючого смислопокладання, зміцнюючи властиві їм ціннісні орієнтири. Народна педагогіка (етнопедагогіка) як складова педагогічної науки сьогодні ставить більше запитань, аніж дає відповіді на них, адже як наука про виховання, вона, крім опису традиційної педагогічної культури різних народів, має втрутитися у сферу взаємовпливів та взаємозвязків людинознавчих наук - психології й етнографії", фольклористики й літературознавства, екології й релігієзнавства, етики й естетики, антропології й історії.Особистість формується на основі засвоєння людиною суспільних форм свідомості і поведінки. Психологи виділяють в розвитку моральної свідомості три головні етапи: доморальний рівень, коли дитина виконує встановлені правила, виходячи із егоїстичних уявлень; конвенціональну мораль, що орієнтується на зовнішні норми поведінки; автономну мораль, тобто орієнтацію на внутрішню, автономну систему принципів. Моральний досвід школяра набувається через вправі, в поведінці, «гімнастику поведінки», тобто через організовані педагогами повторні дії, вчинки в різних, але схожих життєвих ситуаціях. Моральні переконання виникають у особистості в результаті оволодівання нею суспільних моральних норм, принципів і їх апробації в поведінці. Якщо емоційний компонент виступає в переконаннях як знання етичних норм, принципів, як усвідомлення моральних цінностей і засобів їх досягнення, то емоційний компонент с виразом здатності особистості до глибоких позитивних або негативних переживань у звязку із виконанням або порушенням норм моралі.Моральна культура - це найголовніший компонент духовного життя людини, який характеризує її досягнення в оволодіванні основами моралі як сукупності принципів, вимог, норм, правил, які регулюють поведінку в усіх сферах її життя. Прихильники цього підходу не помічають, що моральна вихованість - це не лише статичний набір, система певних моральних якостей, відносин, які характеризуються специфічними почуттями, потребами, мотивами, навичками поведінки, а й особлива форма внутрішньої самоактивності, що дозволяє людині не просто наслідувати існуючі моральні норми, а критично оцінювати, встановлювати їх моральну цінність стосовно конкретної ситуації, виступати ініціатором створення нових форм соціальної взаємодії. До таких критеріїв належать: - ставлення школярів до суспільства, праці, людей, активна життєва позиція, спрямованість особистості, рівень розвитку суспільно значущих якостей особистості, співвідношення мотивів поведінки іа характеру вчинків особистості, з одного боку, та норм, правил моралі - з іншого, використання різних критеріїв на різних рівнях: на рівні розвитку моральних почуттів, відношень, стійких мотивів і спрямованості особистості, на рівні світогляду; інтелектуальний, поведінковий та емоційний критерії; до інтелектуального відносяться знання відповідних моральних норм і правил, здатність висловлювати на основі цих знань моральні судження; до поведінкового - здатність протистояти спокусі порушити ці правила, а емоційного - переживання почуття провини у разі порушення цих правил. Поряд із критеріями загальної моральної вихованості автори виділяють Інші важливі, але менш узагальнені критерії, такі як критерії розвитку окремих моральних якостей, глибина осмислення та знання норм і правил моралі, ступінь розвиненості та сформованості моральних умінь, навичок і звичок поведінки, характер моральної орієнтації у складних моральних ситуаціях, ступінь принциповості та рівень розвитку вольової сфери, в оточенні спокуси - міра моральної вимогливості до себе та інших людей, характер поведінки у колективі, а також наодинці із собою, наявність гуманістичних рис у характері та поведінці, ступінь поважного та доброзичливого ставлення до інших людей, рівень розвитку почуття власної гідності, соромязливості, честі, совісті.
План
План
1. Загальне поняття про психологію виховання
2. Предмет і завдання психології виховання
3. Виховання як формування цілісної особистості
4. Поняття про моральність
5. Пікові аспекти виховання
6. Психологічні особливості виховання дітей з асоціальною поведінкою поведінка виховання моральний особистість