Психологія сім’ї - Реферат

бесплатно 0
4.5 32
Психологія сімейного виховання. Характеристика сім’ї як інституту соціалізації. Соціально-психологічні особливості сімейного виховного впливу. Методи сімейної діагностики. Загальне сімейно-діагностичне інтерв’ю. Психокорекційні заняття на певні теми.


Аннотация к работе
Основним напрямом проведеної психокорекційної роботи є психокорекція порушеного стилю виховання у сімї, сімейних стосунків та конфліктів; психокорекція неконструктивних між особистісних стосунків в групах та колективах (в тому числі і в діловому спілкуванні), конфліктів та конфліктних відносин у мікро групах, учнівських колективах, професійній діяльності. Нашою основною задачею є висвітити направлення, методи психокорекційної, психотерапевтичної роботи що стали корисними при лікуванні психічних порушень у дітей і підлітків, які виникли в результаті між особистісних конфліктів в сімї та інших сферах життєдіяльності. Індивід і система: щоб зуміти правильно зрозуміти поведінку і переживання людини, необхідно враховувати його життєві обставини, знати його оточення; поведінка кожного індивіда складає частину впорядкованої системи (сімя, соціальне, економічне і культурне середовище) і розуміється з цих позицій. Сімя і психічний розлад: психічні порушення у дітей і підлітків можуть вказувати на проблеми в структурі сімейних взаємовідносин.При всебічному аналізі психічних розладів потрібно враховувати, що причиною проблем може стати сімя, оточення, суспільство. Звинувачувальні тенденції по відношенню до сімї часто не допомагають ділу, бо причинно-наслідкові відношення в реальності більш складні.На ранніх стадіях розвитку людського суспільства сама по собі дитина не мала особливої цінності: суворі умови життя й велика дитяча смертність не давали людям змоги приймати близько до серця факт народження або смерті дитини, особливості її розвитку. У пізніші часи дітей віддаляли від сімї, віддаючи їх на виховання до монастиря або в дім багатших родичів, або ж просто „підкидали” тим людям, які мали змогу піклуватися про дітей. З початком Новітньої історії дитина в очах батьків починає виступати як автономна істота, з якою дорослі прагнуть теплих емоційних контактів, намагаються виходити з її бажань, потреб та інтересів, а це, без сумнів, впливає й на соціально-психологічну структуру родини. З одного боку, статус дитини в сімї визначає її повну залежність від дорослих, з іншого, - сучасна дитина в сімї часто володіє привілейованим статусом людини, по відношенню до якої люблячі батьки буквально реалізовують відоме соціалістичне гасло: „Усе найкраще - дітям”. Виступаючи для дитини з перших років її життя первинним осередком соціалізації, задовольняючи її життєві потреби, сімя формує її особистість через специфічну цілеспрямовану активність і ставлення до дитини її батьків, бабусь і дідусів та інших дітей.Суттєве значення для прогнозу ефективності сімейних впливів на розвиток особистості дитини у сучасній психологічній науці набуває дослідження соціально-психологічних особливостей сімї як малої контактної групи. З погляду соціальної психології сімя є соціальною групою (що відповідає певним нормам і цінностям конкретного суспільства), обєднаною сформованою у спільній діяльності сукупністю між особистісних відносин (подружжя між собою, дітей до батьків, батьків до дітей і дітей між собою), які проявляються в любові, привязаності та інтимності її членів. За цією ознакою виділяють повні сімї, в яких діти проживають з обома батьками, неповні, якщо немає одного з батьків, і формально повні, коли в сімї є обоє з батьків, але один з них із певних причин не бере участі у вихованні дитини. Повною вважається така сімя, яка має в наявності всі типи взаємовідносин. Найбільш розповсюдженою сучасною формою неповної сімї є сімя без подружжя, коли тільки один з батьків (найчастіше мати) виховує дітей.Як правило, сам стиль визначає в сімї систему виховання, що поєднує обєктивно існуючу й не завжди усвідомлену конфігурацію цілей і завдань виховної роботи з дітьми, більш-менш цілеспрямоване застосування методів і прийомів виховання, врахування того, що можна й чого не можна допустити о відношенню до дітей. Своєрідність поєднання батьками у ставленні до дитини соціальних сподівань (очікувань) вимог і контролюючих санкцій у психології прийнято визначати як стиль сімейного виховання. Безоглядна авторитарність батьків, яка супроводиться систематичним ігноруванням інтересів і ставлення дитини, позбавленням її права голосу при вирішуванні питань, які мають до неї безпосереднє відношення, жорстокий наказ, примус і сваволя батьків-усе це гарантія серйозних невдач у формуванні особистості дитини. Батьки, які надають перевагу таким видам впливу на дитину, як наказ і насильство, неодмінно стикаються з супротивом дитини, яка відповідає на тиск, примус і погрози контрзаходами: спалахами агресивності, грубості, брехнею, лицемірством, а іноді й відвертою ненавистю. Такий підхід у вихованні породжує у дитини двоїсте ставлення до дорослих, проростає в її душі недовірою й відстороненністю від батьків, формує установки реагувати на форму, а не на зміст їхнього звертання, тенденцію орієнтуватися на свої потреби всупереч мінливим і нестійким вимогам батьків, використовувати ситуативно сприятливий емоційний фон стосунків з батьком або матірю з метою задовольнити свої і

План
Зміст

Вступ 3

Розділ 1. Психологія сімейного виховання 5

1.1 Система і розвиток 5

1.2 Характеристика сімї як інституту соціалізації 5

1.3 Соціально-психологічні особливості сімейного виховного впливу 9

1.4 Стиль сімейного виховання 11

1.5 Порушення сімейного виховання 14

1.6 Визначення показників, рівня психокорекції 17

Розділ 2. Задачі і методи сімейної діагностики 18

2.1 Задачі сімейної діагностики 18

2.2 Загальне сімейно-діагностичне інтервю 19

2.2.1 Тематична структура і часова послідовність сімейно-діагностичного інтервю 20
Заказать написание новой работы



Дисциплины научных работ



Хотите, перезвоним вам?