Предмет психології релігії, її структура та методи. Різноманітні підходи до осмислення специфіки дисципліни. Напрями дослідження релігійної свідомості. Тенденції психології релігії в контексті української релігієзнавчої думки, відродження духовності.
Аннотация к работе
Психологія релігії сформувалась завдяки зусиллям представників філософії, релігієзнавства, психології, соціології, теології, богословя: кожна із цих наук по-своєму вимальовує психологічне поле релігії. Спроби багатьох учених зарахувати психологію релігії до будь-якої галузі знань відображають радше професійну орієнтацію автора, аніж пошук істини.Спроби зводити предмет психології релігії до вивчення окремих релігійних феноменів (релігійних почуттів, релігійних уявлень, релігійного досвіду чи до їх комплексного розглядання) не мають сенсу, оскільки не дають змоги зрозуміти власне специфіку предмета психології релігії і поза увагою залишаються як субстанціональний, так і функціональний її зрізи. Угриновича, предметом психології релігії може бути вивчення психологічних особливостей релігійних людей, які відрізняють їх від нерелігійних та реалізуються в їхній поведінці. Психологи досліджують релігію не лише у функціональному значенні, а й з точки зору її обєктивації в теологічних, канонічних, культових утвореннях. Предметом психології релігії стає вічний звязок людини з трансцендентним, Абсолютом, тобто констатується богословсько-теологічний підхід до предмета психології релігії. Саме релігійність як форма буття релігії і як її субєктивний вияв дає змогу чіткіше окреслити предметне поле релігії.Загальнотеоретичний рівень психології релігії, який охоплює розвязання питання про походження, сутність релігії, структуру, зміст і функції релігійної свідомості, досліджує релігійні почуття, уявлення, феномен віри, психологію релігійних процесів (навіювання, навернення) таін. Його представники розглядають динаміку становлення релігійності в процесі розвитку індивіда, особливості структури, змісту релігійних уявлень, почуттів та поведінки в різних статевовікових групах, залежність релігійності від соціального статусу і соціальної орієнтації (Дж. При цьому слід чітко розрізняти два питання: питання про існування фізіологічних основ релігійних вірувань та переживань і питання про те, чи існують у мозку такі фізіологічні структури, центри та процеси, які є суто специфічними для віруючих. Карл Гіргензон (1875-1925р.р.), вивчаючи проблему релігійного почуття і його структуру, теоретично довів можливість і допустимість застосування експерименту у вивченні «психічного» в релігії. Його послідовник Вернер Грюн (1887-1961р.р.), досліджуючи проблему цінності релігії, специфіку вікового релігійного розвитку, використав достовірні емпіричні дані як допоміжний засіб для вивчення шляхів використання досягнень психології в релігійній практиці.Не задовольнившись марксистською парадигмою витлумачення релігії, релігієзнавча наука опинилася перед необхідністю вибору, наукового самовизначення. У релігії людина, посилюючи екзистенційно-межові основи власного буття, вибудовує на основі них власне «Я», своє ставлення до світу, прилучається до безконечного процесу сходження до Бога, стає співпричетною Абсолютному. Будучи вираженням ірраціональної сторони духовності людини, релігія виявляє глибини людського духу, особистісну забарвленість, що іноді доволі химерно вплітається в реальне буття. Однак переважаюче зосередження на проблематиці соціології релігії некоректне, оскільки релігія, перш ніж виявитися в соціальному, проходить через смислове ядро особистості, її переживання, надії, сподівання. Українцям притаманна внутрішня релігійність, в якій упродовж століть плекалась, духовно формувалась ота сковородинівська «внутрішня» людина, яка й визначала сенс її буття як співжиття, сердечний порив до таємничого світу, утверджувалася в самовдосконаленні і тим самим вносила зміни в навколишній світ.Предметним полем психології релігії є релігійність як «увнутрішнена» релігія, певний особистісний, душевний стан, функціональні вияви якого залежать від духовної наповненості індивідуального буття, від його людинотворчих можливостей. Психологія релігії опирається на емпіричний матеріал, використовує кількісні методи, математичний апарат, що суттєво відрізняє її від традиційних гуманітарних дисциплін, які оперують описово-оцінювальними методами. Українські науковці прагнуть уточнити та розробити понятійно-категоріальний апарат психології релігії, визначити її роль у системі релігієзнавства, розробити моделі релігійної особистості, що можливо лише за умови проведення фундаментальних досліджень, міждисциплінарного співробітництва релігієзнавців, соціологів, психологів.
План
ЗМІСТ
Вступ
1. Предмет психології релігії.
Психологія релігії і релігійна психологія
2. Структура психології релігії та її методи
3. Тенденції психології релігії в контексті української релігієзнавчої думки
Висновки
Література
Вывод
Предметним полем психології релігії є релігійність як «увнутрішнена» релігія, певний особистісний, душевний стан, функціональні вияви якого залежать від духовної наповненості індивідуального буття, від його людинотворчих можливостей.
Психологія релігії опирається на емпіричний матеріал, використовує кількісні методи, математичний апарат, що суттєво відрізняє її від традиційних гуманітарних дисциплін, які оперують описово-оцінювальними методами.
Українські науковці прагнуть уточнити та розробити понятійно-категоріальний апарат психології релігії, визначити її роль у системі релігієзнавства, розробити моделі релігійної особистості, що можливо лише за умови проведення фундаментальних досліджень, міждисциплінарного співробітництва релігієзнавців, соціологів, психологів.
Сучасне вітчизняне релігієзнавство загалом і психологія релігії зокрема, наслідуючи світові тенденції, стають плюралістичними. Посилення людського начала свідчить про окреслення тенденції до методологічної інтеграції, в якій би провідним принципом був екзистенційно-антропологічний. Величезне значення для нинішньої релігієзнавчої науки має розвиток засобів масової інформації та компютеризація науки, науковим контактам сприяє використання Інтернету.
Стрижневою ідеєю вітчизняної психології релігії є її потужний людинотворчий потенціал. А це означає, що ті розвідки, що будуть спрямовані на осмислення цього потенціалу та виявлення чинників і форм його актуалізації й трансформації у новітніх соціокультурних умовах, зберігатимуть дослідницько-людинознавчу перспективність. Дедалі помітнішою стає екзистенційно-персоналістична спрямованість психології релігії, підґрунтя якої було закладено потужною традицією як світової, так і вітчизняної релігієзнавчої думки.
Список литературы
1. Академічне релігієзнавство. Підручник / За ред. проф. А. Колодного. - К.: Світ Знань, 2000. - 862 с.
2. Бучма О. Релігійність особи: мотиви та вияви. Показники та критерії релігійності // Академічне релігієзнавство: Підручник. - К.: Світ Знань, 2000. - С. 528-534.
3. Грассери Р. де-ла Психология религии / Пер. с франц. В. И. Писаревой. - СПБ.: Изд. Ф. Павленкова, 1901. - 332 с.
4. Джемс В. Многообразие религиозного опыта. - СПБ.: Андреев и сыновья, 1993. - 418 с.
5. Зиммель Г. Религия. Социально-психологический этюд. - М., 1909. - 65 с.
6. Карагодіна О. Релігія як соціально-психологічне явище // Академічне релігієзнавство: Підручник/ За наук. ред. проф. А. Колодного. - К.: Світ Знань, 2000. - С.501-519.
7. Колодний А. Феномен релігії: природа, структура, функціональність, тенденції. - К.: Світ знань, 1992. - 52 с.
8. Красников А.Н. Методология классического религиеведения. - Благовещенск: Библиотека журнала «Религиеведение», 2004. - 148 с.
9. Кульчицький О. Проблематика взаємин етнопсихології і диференційної психології релігії // Релігія в житті українського народу. - Мюнхен - Рим - Париж, 1966. - С. 65-75.
10. Липинский В. Релігія і церква в історії України. - К.: Рада, 1995. - 16 с.
11. Начала христианской психологии. Опыт самоиспытания. Сатис. - СПБ., 2000. - 31 с.
12. Оллпорт Г.-В. Личность в психологии. - М.-СПБ., 1998. - 345 с.
13. Попова М. А. Критика психологической апологии религии (Современная американская психология религии). - М.: Мысль, 1973. - 261 с.
14. Психологія. З викладом основ психології релігії. - Л.: Свічадо, 1998. - 320 с.
15. Релігієзнавчий словник / За ред. професорів А. Колодного і Б. Лобовика. - К.: Четверта хвиля, 1996. - 392 с.
16. Річинський А. В. Проблеми української релігійної свідомості. - Вид. 3-тє. - Тернопіль, 2002. - 448 с.
17. Смирнова (Дубова) Е. Т. Введение в религиозную психологию: Учеб. пособ. - Самара: Издательский Дом «Бахрах». - М., 2003. - 160 с.
18. Угринович Д. М. Психология религии. - М.: Политиздат, 1986. - 352 с.
19. Цимбалістий Б. Родина і душа народу // Українська душа. - К.: Фенікс, 1992. - С. 66-97.
20. Янів В. Релігійність українця з етнопсихологічного погляду // Релігія в житті українського народу. - Мюнхен - Рим - Париж, 1966. - С. 179-203.