Психологія потенціалу індивідуального буття людини: онтологічно-орієнтований підхід - Автореферат

Психологія потенціалу індивідуального буття людини: онтологічно-орієнтований підхідСеред проблем індивідуально-психологічного характеру, що сьогодні надзвичайно хвилюють людство, - проблема потенціалу індивідуального буття людини. Актуальність цієї проблеми зумовлена причинами декількох типів: по-перше, сучасна людина прагне до найбільш повного виявлення та реалізації своїх можливостей, оскільки прагне «відповідати» сучасному світові у якості «рівноцінного партнера»; по-друге, для сучасної людини проблема реалізації всіх своїх можливостей повязана з досить впливовою суспільною тенденцією сьогодення, зумовленою «потребою самоактуалізації», що набула статусу соціально цінної потреби в сучасному суспільстві; по-третє, проблема потенціалу індивідуального буття постає ключовою у вирішенні питання про «завершення» або «припинення історії», що досить проблемно дискутується західноєвропейськими та американськими вченими щодо «вичерпаності» культурно-історичного та індивідуально-психологічного потенціалу людства на завершення ХХ століття. Одна історична епоха пропонує людині новий міф, що надає змогу по-новому уявити закони, за якими існує та розвивається світ. Можливо, саме тому історія світової філософії та психології налічує на сьогодні велику кількість точок зору і пояснювальних концепцій щодо того, як тлумачити потенціальні ознаки буття людини (Платон, Арістотель, Р. Діалектична «картинка» зміни «можливого стану існування» явища «дійсним станом» і переходу від «потенціально можливої» до «актуально виявленої якості» в психології, зокрема, не може бути достатньою у поясненні певних характеристик та ознак розгортання психологічного змісту життя людини.Перший розділ «Онтологічно-орієнтований підхід у визначенні поняття і феномена «потенціал індивідуального буття людини» презентує аналіз методологічного простору сучасного наукового знання з метою кваліфікації методологічного підґрунтя, щонайбільш відповідного дослідженню змістових і динамічних ознак потенціалу індивідуального буття людини. Показано, що проблема методологічної кризи в сучасному науковому знанні загалом і в психології зокрема є явищем антитетичним: з одного боку, завжди можна навести достатню кількість підстав вважати, що кризова ситуація дійсно має місце, а наукове знання знаходиться на роздоріжжі щодо визначення способів «виходу із кризи» й обрання шляху подальшого розвитку. З другого боку, як свідчить історико-критичний аналіз, явище пізнавальної (або методологічної) кризи є досить умовним, оскільки причини виникнення подібних явищ в науці (в тому числі і в психології) носять здебільшого субєктивний і локальний характер, оскільки обєктивно наукове знання володіє достатньою кількістю засобів як для подолання кризових явищ пізнавального характеру, так і для запобігання виникненню подібних явищ. З метою здійснення змістового аналізу кризових ситуацій у пізнавальній сфері науки запропоновано дві пояснювальні моделі: Перша з них - «Ієрархічна модель культурно-історичних пізнавальних криз», згідно з якою кожна історична епоха від початку культурогенезу мала характерний саме для неї «домінантний тип пізнавальної кризи», який зумовлював вияв інших, локальних по відношенню до рівня його впливу, типів пізнавальних криз. Зазначено, що у процесі культурогенезу можна спостерігати процес змістового накопичення пізнавальних криз, так що у кожну історичну епоху можна спостерігати прояви домінантного типу пізнавальної кризи, властиві саме цій епосі, а також прояви типів криз попередніх історичних епох, що набули статусу локальних, проте здатні до впливу на процес розвитку системи знань про людину та світ за будь-яких історичних умов.Культурно-історичний аналіз міфологічного, релігійного та філософського способів діяння людини у світі, які водночас є і способами осягнення світу, дозволяє стверджувати, що по відношенню до потенціальних можливостей людини кожний із цих способів актуалізував дві антиномічні тенденції: 1 - тенденція до «згортання», «стримування» потенціальних можливостей людини, «обмеження» їх рамками встановлених правил, норм діяння; 2 - тенденція до «розгортання», «виявлення» потенціальних можливостей людини, що підкріплювалася створенням відповідних для цього умов. Таким чином, «потенціал пізнавального відношення особистості» може «тяжіти», «бути спрямований» до одному з виділених типів: тип «природженої мудрості» (тип А); тип «набутої мудрості» (тип У); тип «мудрування» чи «помилкової мудрості» (тип С); тип «руйнівної мудрості» (тип D); тип, «трагічної мудрості» (тип Е). Тенденції індивідуального руху особистості у системі виокремлених ознак зумовлюють схильність особистості до одного з типів потенційності перетворюючого відношення особистості: тип, що «постійно перебуває в стані «психологічного впливу» (тип І); тип, що відкривається «психологічному впливу» (тип II); тип, що нейтралізує «психологічні впливи» (тип III); тип, закритий для «психологічного впливу» (тип IV); тип, що руйнується у «психологічному впливі»» (тип V).

Основний зміст роботи