Поняття про навчання та його психологічні механізми. Асоціативна, біхевіористична гештальтпсихологічна теорія навчання. Навчання на основі теорії поетапного формування розумових дій. Програмування і проблемне навчання. Соціальний біхевіоризм Джорджа Міда.
Аннотация к работе
Курсова робота з дисципліни: Психології на тему: Психологія навчанняСучасна педагогічна психологія має конкретні досягнення в галузі психології навчання. Вона займається дослідженням шляхів та засобів управління пізнавальною діяльністю учнів, дослідженням навчання з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей учнів, дослідженням ефективності різних методів навчання, обєктивних критеріїв успішності навчання. Організація такого навчання має бути спрямованою на формування творчої особистості та орієнтованою на своєрідність, неповторність, індивідуальність кожного школяра.Навчання є системою дидактичних впливів, яка визначається змістом, методами, формами предявлення навчального матеріалу з метою його засвоєння. Навчанням задається своєрідний еталон засвоєння, обовязковий для всіх учнів. Навчання як особливий вид групової діяльності включає навчальну й учбову діяльності, які мають принципову відмінність. Субєкти цих діяльностей розвязують різні задачі: вчитель - дидактичні, учні - учбові. Навчання слід розглядати як управління учбовою діяльністю учнів, оскільки цей підхід відображає психологічні механізми навчання.Цей принцип перетворити у всебічно розкритий принцип розвивального навчання, при якому можна закономірно керувати темпом та змістом розвитку засобом дидактичних впливів. Принцип свідомості виступає проти механічного, формального засвоєння знань, яке не дає можливості застосовувати ці знання у розвязанні практичних проблем. Традиційний підхід у розумінні цього принципу виражається в тому, що реальність знань знаходиться у формі словесних абстракцій, а тому, щоб освоїти її, учневі необхідно співвіднести її з чуттєвим образом, що суперечить, на думку В,В. Помилково думати, що реальність знань знаходиться в словесних абстракціях, вся справа полягає в способах діяльності субєкта пізнання, На думку автора, цьому принципу доцільно протиставити принцип діяльності, яку слід розуміти як основу та засіб побудови, збереження та використання знань. Знання, які учень набуває у процесі діяльності та у формі теоретичних понять, відображають глибинні якості обєкта пізнання, їх походження та забезпечують застосування цих істотних знань у розвязанні практичних задач.Він поділяв асоціації на чотири види - за схожістю, контрастом, суміжністю у просторі, у часі. Ідея про те, що уявлення та ідеї викликаються первинними відчуттями та асоціаціями належить Д. Причини утворення асоціацій, уявлень, та ідей розглядались Дж. Ст. Міллем. Підкреслення асоціаністами значущості частоти повторення для утворення і зміцнення асоціацій зумовило виникнення такого основного принципу засвоєння навчального матеріалу, як багаторазове механічне повторення. Під впливом ідей цього вченого відбулось повне злиття таких понять, як «память» та “научіння”. Е.Розподіл їх має дихотомічний характер, наприклад, частина представників психології навчання розглядають його суть як управління; окремі представники дотримуються думки, що навчання має на меті формувати в учнів здібності самостійного здобуття знань. Минуле розглядається як сховище набутих людством знань, а тому це навчання орієнтується на запамятовування матеріалу. Вчені радять розрізняти «інформацію» та «знання». На їх думку, інформація являє собою знакову систему (наприклад, текст підручника, параграфа, інформація, що складає зміст пояснення вчителя), яка існує незалежно від нас. Щоб ця можливість стала дійсністю, потрібно перетворити цю інформацію у свої знання, включивши сприйняту нову інформацію у свій досвід, в раніше набуті та систематизовані знання, поглибивши та розширивши їх, зробити їх засобом більш досконалої діяльності та розумної поведінки.Крім цих напрямків, сформувалось навчання на основі теорії поетапного формування розумових дій. Згідно цієї теорії в онтогенетичному розвитку людини здійснюються процеси інтеріоризації дій - поступового перетворення зовнішніх дій у внутрішні, розумові. Леонтьев писав, що лише потім, внаслідок поступового його перетворення - узагальнення специфічного скорочення його ланок та змінюючи рівень, на якому воно виконується, відбувається його інтеріоризація, тобто перетворення його у внутрішню дію, тепер вже повністю протікаючу в умі дитини». На другому етапі учні вже виконують дію, але поки що у зовнішній, матеріалізованій, розгорнутій формі та засвоюють зміст "ч. Четвертий етап - етап «зовнішнього мовлення про себе», виконання дії супроводжується мовленням, але «про себе».Визначаючи особливості програмованого навчання, вчені підкреслюють, що це самостійне та індивідуальне навчання на основі попередньо розробленої програми з допомогою особливих засобів навчання, наприклад, навчаючих машин, компютерної техніки, програмованого посібника та ін. Це навчання кожному учневі дає можливість здійснення процесу учіння та научіння у відповідності з індивідуальним темпом навчання, особливим шляхом оволодіння навчальним матеріалом в залежності від рівня навальності.
План
План
Вступ
1. Поняття про навчання та його психологічні механізми
2. Психологічний погляд на дидактичні принципи
3. Теорія навчання
3.1 Асоціативна, біхевіристична гештальтпсихологічна теорії навчання
3.2 Сучасна психологія традиційного навчання
3.3 Навчання на основі теорії поетапного формування розумових дій
3.4 Програмування та проблемне навчання
4. Наслідки кризи в психології та еволюція основних психологічних шкіл і напрямків
4.1 Необіхенвіоризм
4.2 Оперантний та соціальний біхевіоризм Джорджа Міда
4.3 Теорія особистості Курта Левіна та соціальна психологія