Дослідження будови та специфіки процесу навчального спілкування, виявлення його функцій та властивостей. Розробка концептуальних засад психології навчального спілкування між учнем і вчителем, аналіз шляхів вдосконалення професійної підготовки вчителів.
Аннотация к работе
Інститут психології ім. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наукУ звязку з цим постає необхідність доповнення категорії спілкування такою її стрижневою характеристикою, як відношення “субєкт - субєкт(и)”, адже для педагогічної психології особливу вагомість відіграють ситуації, коли субєкти спілкування мають різний обсяг знань, умінь та навичок, зокрема, у системі “вчитель - учень”. Навчальне спілкування як різновид спілкування, у якому реалізуються здатності вчителя і учня до взаємин, і має на меті актуалізацію відношень, а саме: перетворення потенційного в учневі та вчителеві на актуальні - творчі здібності учня та майстерність вчителя як транслятора культури. Вчитель, як субєкт навчальної діяльності, сприяє продуктивному засвоєнню змісту предмета навчання, його розумінню, відображенню і відтворенню учнем, як субєктом учбової діяльності. В актах спілкування, згідно з уявленнями семіотики, здійснюється презентація “внутрішнього світу” субєкта іншому субєкту, а спілкування почало розумітися, як акт взаємодії субєктів, як сполучення дій учасників, обєднання їх у таке ціле, якому властиві якості, що не мають місця у інших формах інтеграції. Процес управління психічним розвитком учня в навчальному спілкуванні є особливою формою активності вчителя, яка передбачає врахування, з його боку, системи не лише психологічних, а й соціологічних, етичних і навіть економічних знань.У другому розділі - “Компетентність у навчальному спілкуванні - якісна характеристика вчителя” - розглядаються: психологічні особливості навчального спілкування, його складові; визначаються функції спілкування у роботі вчителя; дається характеристика видам управління навчанням, серед яких провідне місце посідає компетентність у навчальному спілкуванні - комплекс здатностей вчителя до спілкування; висвітлюються стилі спілкування; досліджуються засади компетентності вчителя. Зазначається, що поняттєвий апарат спілкування розроблявся переважно у системі “субєкт - обєкт” або “вчитель - учень”. У процесі аналізу навчального спілкування як діяльності виділяють, зокрема, такі структурні компоненти: предмет спілкування - підручник, інша людина, партнер як субєкт спілкування; потреби у спілкуванні - прагнення людини до пізнання й оцінки інших людей, а через них та з їх допомогою - до самопізнання і самооцінки; мотиви спілкування - те, заради чого людина включається в спілкування. Під час навчання його учасники реалізують: реальний психологічний контакт; подолання різноманітних психологічних барєрів, що виникають у процесі взаємодії учителя з учнями (вікових, соціально-психологічних, мотиваційних, пізнавальних, ціннісних тощо); трансформацію позиції учня в позицію співробітництва й перетворення тим самим учнів на субєктів педагогічної діяльності; продуктивні міжособові стосунки вчителя з учнями; цілісну соціально-психологічну структуру навчального процесу. Якщо пасивний стиль спілкування здійснюється таким чином, що у розгортанні процесу спілкування, позиції сторін, що взаємодіють (передусім вчителя), остаточно не зясовані, а сама взаємодія має поверхневий характер і перебуває на початковому етапі, то можна говорити про наявність двох протилежних тенденцій у розвитку навчального спілкування учителя.На підставі літературних і власних результатів дослідження розроблена концепція навчального спілкування, основу якої складає тріада субєкт - предмет - субєкт. Розкрито зміст поняття навчального спілкування як особливого виду взаємин між людьми (у якому здійснюється не лише передача знань, а й розвиваються прагнення і вміння самостійно набувати нових знань, досвіду), як процесу спільної роботи вчителя і учня, у якій ця форма взаємодії будується на активному зворотному звязку, що організує, регулює і збагачує кожного з учасників цього процесу. Показано, що оптимальний обмін інформацією між учнем і вчителем здійснюється за умови утворення системи субєкт - предмет - субєкт. До зазначеного комплексу належать, зокрема: спостережливість (дослідницькі здатності); педагогічний такт (гуманістичні); любов до дітей, емпатія (почуттєві); здатності до навіювання, впливу на учнів (сугестивні); здатності проектувати активність учнів (конструктивні); уміння словом виражати свої думки (мовленнєві здатності); здатності використання інноваційних методів навчання (дидактичні); уміння підсилювати думки мімікою і пантомімікою (експресивні); організовувати процес навчання і виховання (організаторські); здатність проникати у внутрішній світ учня (перцептивні); знання психології учнів (гностичні); уміння встановлювати взаємовідносини з людьми (комунікативні); науково-дослідницькі; здатність обєднувати разом різні, несхожі елементи (синектичні); здатність допомагати народженню думки, почуттів та образу (майєвтичні).