Підходи до розуміння поняття психологічного супроводу, його складові. Напрями супровідної діяльності практичного психолога з досвіду роботи психологічної служби Каланчацької загальноосвітньої школи I-III ступенів №1: психодіагностичний, консультаційний.
Аннотация к работе
У статті йдеться про підходи до розуміння поняття психологічного супроводу, його складові та напрями супровідної діяльності практичного психолога, зокрема з досвіду роботи психологічної служби Каланчацької загальноосвітньої школи I-III ступенів №1.В умовах соціалізуючого освітнього простору зростає необхідність перегляду вимог до системи психологічного супроводу навчально-виховного процесу, спрямованого на створення максимально сприятливих умов для успішної соціально-психологічної адаптації дитини в учнівському середовищі, її повноцінного і гармонійного розвитку. У Великому тлумачному словнику української мови поняття «супровід» розглядається як дія за значенням супроводжувати, тобто у (в) супроводі когось, чиємусь товаристві, під охороною. а ще вказується, що супровід - це те, що супроводить якусь дію, явище, охороняє когось [2, с. На думку Є.Козирьової, «під психологічним супроводом ми розуміємо систему професійної діяльності педагога, психолога, скеровану на створення умов для позитивного розвитку взаємин дітей та дорослих в освітній ситуації, психологічний та психічний розвиток дитини з орієнтацією на зону її найближчого розвитку» [4, с. За А.Качимською, супровід можна розглядати з різних ракурсів, тобто як процес, метод або систему діяльності психолога. Коли йдеться про дітей, то завдання психолога полягає в тому, щоб створити сприятливі умови для розвитку та навчання дитини, допомогти в подоланні труднощів у її спілкуванні з однолітками, батьками, учителями, попередити й надати допомогу у вирішенні проблем у різних сферах життєдіяльності особистості й водночас виявити в дитини задатки до творчості та створити умови для їх реалізації.