Характеристика поняття свідомості у психології, її структури як найвищого рівня розвитку психіки. Генезис самосвідомості, її зв"язок з свідомістю. Практичне вивчення компонентів свідомості студентів. Опис використаних методик, аналіз кінцевих результатів.
Аннотация к работе
2Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України Львівський державний університет внутрішніх справ УкраїниАктуальність теми: Психологія - це наука, що вивчає психічні явища людини (мислення, емоції, волю) та поведінку, пояснення якої знаходимо в цих явищах. Намагаючись зрозуміти свої вчинки, відчуття, емоції, думки, вона стала задаватись питаннями, на які не могла дати чітких відповідей, що спонукало її до пошуку нового, до закладення перших цеглин психологічної науки… До створення основи досліджень категорій свідомості-самосвідомості у психології. На основі цього і випливає висновок: щоб окреслити план чи образ розвитку психології свідомості та самосвідомості потрібно зясувати їх зміст та напрям подальших досліджень. свідомість самосвідомість психологічна категорія Мета дослідження: теоретично проаналізувати категорії психіки людини (свідомість-самосвідомість), обґрунтувати їх статус та роль у життєдіяльності та психологічно дослідити компоненти самосвідомості. Охарактеризувати зміст категорій психіки - свідомості та самосвідомості.Психологія є наукою розгалуженою, оскільки має десятки галузей.Ми вважаємо, що для початку варто відштовхуватись від загальноприйнятого визначення, яке нам подає словник: "Свідомість - вища форма психічного відображення, властива тільки людині, інтегруюча всі інші сім властивих їй форм психічного відображення в свої атрибути, і тому є загально психологічною категорією третього рівня їх ієрархії. Уявлення про свідомість виникло ще у прадавні часи, коли людина почала замислюватись над тим, що процеси, які відбуваються у її голові не такі ж самі, як процеси природи, тобто тоді, коли вони почали розуміти свою відмінність від тварин, коли почали сприймати дії як власні, розуміти їх значення [10]. Частково ідеї Декарта про рівність психіки та свідомості знайшли схвалення у поглядах Лейбніца, який теж розглядав свідомість як характерну рису психіки, через яку відбувається сприйняття. Під свідомістю розумілися ідеї (образи, відчуття, думки тощо), тобто те що сприймає людина та те, що відбувається у її душі. Це підтверджується твердженням, яке зустрічається в поглядах Юма, що "Всі складні утворення свідомості, включаючи свідомість свого "я", а також обєкти зовнішнього світу є лише "пучками уявлень", обєднаних між собою зовнішніми звязками - асоціаціями.Здатність людини усвідомлювати не тільки навколишню дійсність, а й себе в ній, послужила стимулом до кардинальних змін у її існуванні. Це стало основою для її самосвідомості.Самопізнання можна назвати одним із механізмів дії самосвідомості. Таким чином самосвідомість спочатку розглядалась як первинна форма свідомості. Звичайно між свідомістю і самосвідомістю існує звязок (про що ми говоритимемо пізніше), але зводити самосвідомість лише до форми свідомості є помилковою думкою [9, с.370]. Під цим поняття потрібно розуміти "здатність інтелекту людини до самоаналізу" або "процес самопізнання субєктом внутрішніх психічних актів, станів" [18, с.171-172]. Самосвідомість, будучи і самопізнанням, і самоставленням, і самооцінкою, формується на певному рівні розвитку особистості під впливом соціального способу життя, який вимагає від людини самоконтролю своїх вчинків і дій, прийняття на себе повної відповідальності за них.Самосвідомість проходить довгий шлях свого формування, яке відбувається поступово та в ході якого накопичуються її рівні та складові. [15, с.159] Проте відносно того, як саме починається розвиватися самосвідомість існує безліч розбіжних поглядів. Він зробив висновок, що самосвідомість виникає та розвивається одночасно із свідомістю. Чамата, розвиваючи цю точку зору в подальшому, підкреслює, що самосвідомість, так само як і свідомість не зявляється разом із народженням людини, а в процесі оволодіння власним тілом, тобто коли дії її з мимовільних стають довільними. З них найбільшу увагу приділяють таким стадіям: від народження до одного року; від одного до трьох років; від трьох до семи років; від 7 до 12 років; від 12 до 14 років; від 14 до 18 років.Експериментальну базу дослідження склали студенти Державного університету внутрішніх справ другого курсу факультету психологія спеціальності "Практична психологія" 2012-2013 років навчання. Дослідження проводилось в 2 етапи: на першому етапі для визначення рівня самооцінки - методика "Рівень самооцінки" Будассі; на другому етапі для вивчення структури особистості - методика особистісного диференціала Ч.Кожна відповідь оцінюється балами за схемою: · Дуже часто - 4 бали; Загальна сума балів за усіма судженнями відповідає певному рівню самооцінки: O 0 - 25 балів - високий рівень самооцінки; З високим рівнем самооцінки людина не навантажена "комплексом неповноцінності", адекватно реагує на зауваження і рідко має сумніви у власних діях. З низьким рівнем самооцінки людина болісно переносить критику інших у свою адресу, намагається завжди відповідати думкам інших і часто страждає від "комплексу неповноцін
План
Зміст
Вступ
Розділ І. Теоретичне опрацювання категорії свідомості
1.1 Характеристика поняття свідомості у психології
1.2 Структура свідомості як найвищого рівня розвитку психіки
Висновок до І розділу
Розділ ІІ. Зміст категорії самосвідомості
2.1 Аналіз поняття самосвідомості у психологічній науці
2.2 Генезис самосвідомості
2.3 Звязок самосвідомості та свідомості
Висновок до ІІ розділу
Розділ ІІІ. Практичне вивчення компонентів свідомості студентів