Психологічне вивчення та корекція образу Я у самотніх жінок - Автореферат

Харківський національний університет ім. ПСИХОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ТА КОРЕКЦІЯ ОБРАЗУ Я У САМОТНІХ ЖІНОКРобота виконана в Таврійському національному університеті ім. Науковий керівник: доктор психологічних наук, профессор Каліна Надія Федорівна, Таврійський національний університет ім. Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Саннікова Ольга Павлівна, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. Захист відбудеться “_15___” ______травня________2004 р. о ___13_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.08 Харківського національного університету ім. З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім.Для жінки близькі та задовільні стосунки з оточуючими, насамперед із протилежною статтю, істотно визначають благополуччя та спроможність її як особистості. Актуальність роботи обумовлена, у першу чергу, проблемою самітності, що існує у будь-якому суспільстві, оскільки самотня жінка, окрім власних страждань, породжує багато проблем у соціальному середовищі. Проте, більшість дослідників відзначають, що жінка переносить самітність складніше за чоловіка, оскільки потреба в емоційній прихильності, приналежності кому-небудь у жінки виражена яскравіше. Мета дослідження полягала у визначенні специфіки образу Я самотніх жінок, створенні типології жіночої самітності, розробці оригінальної корекційної програми психологічної допомоги самотнім жінкам. Для досягнення мети були поставлені такі завдання дослідження: Здійснити теоретико-методологічний аналіз феномену жіночої самітності як стану і як субєктивного переживання, акцентуючи увагу на дослідженнях негативного впливу самітності на особистість.У ході вивчення встановлено, що проблема переживання самітності жінками та психологічних особливостей самітниць є новою для вітчизняної науки, а наявний матеріал стосується дослідження самітності як стану і переживання, що впливає на людину як позитивно, так і негативно. Теоретичний аналіз дозволив зробити такі висновки: самотняжінка часто почуває себе обманутою, оскільки сподівалася, що присутність партнера допоможе їй почувати себе потрібною, тому відповідальність за самітність перекладає на партнера; жінка розчарована не тільки у партнері, але й у шлюбі в цілому; причиною свого переживання жінка вбачає у відсутності любові (причому частіше з боку партнера, на її думку) і нездатність партнера встановлювати позитивні взаємини, хоча все це стосується її безпосередньо. В основі негативного впливу самітності на жінку лежать наступні чинники: депресія, тривога і страх із приводу сьогодення та майбутнього, руйнування надій щодо реалізації своїх можливостей у житті. основні характерні риси поведінки самотніх жінок: відсутність природності у стосунках з оточуючими (особливо даний факт стосується спілкування з представниками протилежної статі), ригідність у стосунках, що не змінюються залежно від зміни партнерів і обставин взаємодії, незвичайні, невідповідні суспільним уявленням вчинки, що мають у своїй основі нестандартну уяву, невміння співвідносити свої вчинки і дії з оточуючими, а також враховувати їхні інтереси; Якщо жінка вважає себе нікчемною, вона не буде прагнути контактів і, швидше за все, буде відчувати самітність.У дисертації було проведено теоретичне і експериментальне вивчення та розроблено корекцію образу Я, що базується на підставі виділеної типології жіночої самітності. Сутність жіночої самітності полягає у відчутті жінкою своєї нікчемності, неадекватності і неспроможності у важливій сфері стосунків із протилежною статтю, у нереалізованому материнстві, яке не відбулося або перервалося, а також у незатребуваності себе як особистості. Негативний вплив самітності на жінок полягає в тому, що вони знаходять підтвердження своєї неадекватності, непотрібності, що сприяє зниженню мотивації на успіх, результатом цього може бути стійке відчуття безглуздості існування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ