Поняття та сутність психології, специфіка та опис самосвідомості особистості. Характеристика функцій та структури самосвідомості, процес формування самооцінки людини, значення саморозвитку і самовиховання. "Я-концепція" як виявлення самосвідомості.
Аннотация к работе
Сумління є моральною самосвідомістю, а зоровий контакт стимулює самосвідомість. Психологія (від грецького ШХЧЮ (psyche) - душа , дух ; льгпт (logos) - вчення, наука ) - наука, що вивчає психічні явища (мислення , почуття , волю ) та поведінку людини, пояснення яких знаходимо в цих явищах. Проблема самосвідомості завжди привертала пильну увагу філософів, тому що визначення місця і ролі людини у світі, специфіки її взаємин з навколишньою дійсністю припускає зясування природи людської самосвідомості. Для філософії ця проблема важлива і тому, що ті чи інші підходи до питання про сутність самосвідомості, про характер її відносин до буття торкають початкові світоглядні і методологічні установки будь-якого філософського напрямку. Таке розуміння природи свідомості й самосвідомості припускає дуже широкий спектр питань, що є предметом дослідження не тільки філософії, але і спеціальних гуманітарних і природничих наук: соціології, психології, мовознавства, педагогіки, фізіології вищої нервової діяльності, а в даний час і інформатики, кібернетики.Selbstbewusstsein) - рефлекторна (відображувана) свідомість , за допомогою якої особа конкретно усвідомлює себе у своїх власних розумових діях і станах; самоусвідомлення. Самосвідомість передбачає вичленення і вирізнення людиною своєї сутності, свого “Я” від всього того, що є навколо неї. В формуванні самосвідомості значну роль відіграють відчуття індивідом свого людського тіла, рухів, дій. Самосвідомість є свідомість, направлена в середину самого себе: це свідомість,що ставить собі за мету, за обєкт свідомість. Ця специфіка визначається тим,що у акті самосвідомості свідомість людини розділяється на субєкт та обєкт ,на свідомість,яка пізнає( субєкт) и свідомість,яку пізнають( обєкт).Психологічна сутність самосвідомості полягає в тому, що у ставленні особистості до себе закладена її здатність до самовдосконалення, що підвищує адаптаційні можливості людини, підвищує її можливості до виживання. Пізнання своїх особливостей допомагає людині змінювати себе, корегувати свої дії, долати неефективні неадаптивні способи реакцій,дій, поведінки. Психологічне значення самосвідомості полягає в тому, що кожна людина не лише пізнає, але і творить саму себе, утверджує свою самоцінність, право на саморозвиток, самовиховання, самоосвіту. Відчуття людиною своєї єдиності, цілісностіі підтримується безперервністю її переживань в часі: - переживанням свого минулого, сьогодення, надії на майбутнє. Самосвідомість забезпечує встановлення рівноваги між зовнішніми впливами та внутрішнім станом субєкта, визначає формування свідомої поведінки людини.Функцію самосвідомості, а саме, що вона розкриває відношення між людиною і дійсністю. психологічний самооцінка самосвідомість виховання Відображення у творчій самосвідомості являє собою образ зробленого людиною, відмінний від образа зовнішньої дійсності. Це такий рівень розвитку людини, коли вона сама здійснює управління своїми діями, вчинками, поведінкою, емоційним станом, ставленням до навколишнього середовища. Наприклад, мотиви, які людина висуває, обґрунтовуючи перед іншими людьми та перед собою свою поведінку (навіть і тоді, коли вона прагне правильно усвідомити власні спонуки й субєктивно цілковито щира), далеко не завжди відображають реальні спонуки, що зумовлюють її дії. 2. привласнення людиною тих оцінок і стандартів, які вона отримує від інших людей, насамперед, від свого найближчого оточення;Самосвідомість припускає виділення й розрізнення людиною самого себе, свого “Я” від навколишнього світу. Самосвідомість - це здатність людини усвідомити саму себе, своє “Я”, свої потреби, інтереси, цінності, своє буття і його сенс, власну поведінку своїх дій, почуттів, думок, інтересів, свого, положення в суспільстві. Феномен самосвідомості, що здається чимось дуже простим і очевидним, у дійсності виявляється дуже складним, різноманітним, що знаходиться в дуже непростих відносинах зі своїм носієм, що розвивається і міняється в процесі включення людини в систему колективної практичної діяльності і міжлюдських відносин. «Вічний» у тому значенні, що розвиток форм і людської життєдіяльності, прогрес науки і культури постійно ускладнюють і змінюють конкретні форми відносин свідомості (самосвідомості) і буття і ставлять безліч проблем перед філософською думкою. Завдяки самосвідомості людина усвідомлює себе як індивідуальну реальність, окрему від природи та інших людей.