Підходи до проблеми харизматичності, її структури та основних якісних характеристик. Основні структурні компоненти особистісної харизматичності та їх внутрішні зв’язки. Емпіричне дослідження психологічних особливостей особистісної харизматичності.
Аннотация к работе
Одеський національний університет імені І.І. Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукВ сучасних умовах, коли починає застосовуватися принципово новий формат наукових та практичних досліджень особистості, формується підхід до неї як до самоцінності усього суспільного розвитку, особливого інтересу набуває проблема різних аспектів субєктності (К.О.Абульханова-Славська, Л.І.Анциферова, В.П.Зінченко, Л.К.Велитченко, С.Д.Максименко та ін.). В сучасній психології особливого значення набуває проблема особистісної харизматичності як основи, яка дозволяє створювати особистісні внески, тобто ті особливості особистості, які проявляються у зовнішніх відносно неї системах - в інших індивидуальностях або в соціальних групах (Б.О. Харизматичність виступає найважливішим феноменом, який сприяє продовженню життя людини в справах, вчинках інших людей, у всьому тому, що встигає залишити людина в житті. Тема дослідження входити до тематичного плану досліджень кафедри диференціальної і експериментальної психології «Психологія особистості на даному етапі розвитку науки» (№ державної реєстраціїї: 0109U000279), затверджена вченою радою Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова (протокол № 2 від 15 грудня 2009 р.) та затверджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у напрямі педагогіки і психології АПН Україні (протокол №.4 від 25.05 2009 р.). Метод психолого-діагностичного обстеження включав в себе низку психодіагностичних методик, спрямованих на дослідження харизматичності-особистості, а саме: методика МЛО «Адаптивність» А.Г.Маклакова і С.В.Чермяніна, тест-опитувальник вольового самоконтролю (ВСК) А.Г.Зверкова і Е.В.Ейдемана, тест-опитувальник довільного самоконтролю (С) Г.С.Никіфорова, В.К.Васильєва і С.В.Фірсової, методика «Рівень субєктивного контролю» (РСК) Е.Ф.Бажіна, Є.А.Голинкіної і А.М.Еткінда, опитувальник А.А.Реана «Мотивація успіху і боязні невдач» (МУ і МН).Спроби психологізувати теорію харизматичності були зроблені R.J.House та J.Howell, які розглядали її з боку організаційного біхевіоризму; К.де Врейз використовував психоаналітичний підхід у розумінні природи харизматичності, розглядав харизматичну особистість як стабільну фігуру батька, а Х.Хекхаузен пояснював цей феномен через існування основних параметрів індивідуальної дії особистості, які неможливо пояснити ані ситуаційними, ані середовищними чинниками. Не дивлячись на спроби диференціювати харизматичність на соціально-психологічну, соціологічну та особистісно спрямовану, в науці не існує єдиного теоретико-методологічного підходу щодо обгрунтування внутрішньої структурної моделі особистості, яка володіє харизмою в тій чи іншій мірі. Для наукового сьогодення розгляд проблеми харизматичності є доцільним через класичний, але не досить поширений в теоретико-емпіричних дослідженнях підхід, який пропонує розглядати особистість як здатність індивіда обумовлювати зміни значущих аспектів індивідуальності інших людей, бути субєктом перетворення поведінки і свідомості оточуючих через свою представленість в них (А.В.Петровський, В.А.Петровський). В контексті даного дослідження харизматичність розглядається як диференціально-психологічна категорія, яка в тій чи іншій мірі притаманна кожній особистості, має онтогенетичні періоди, сензитивні для її розвитку, та потребує конкретної соціальної ситуації розвитку щодо її повного розкриття. До основних структурних компонентів особистісної харизматичності, виділених нами на підставі теоретико-емпіричного дослідження, відносяться: адаптивність (поведікова регуляція та нервово-психічна стійкість; комунікативний потенціал особистості; морально-етична нормативність; особистісний потенціал); вольовий самоконтроль (наполегливість, самовладання); мотивація успіху та боязнь невдач (рівень мотивації); рівень субєктивного контролю (загальна інтернальність, інтернальність в галузі досягнень, інтернальність в галузі невдач, інтернальність в галузі виробничих відносин, інтернальність в галузі міжособистісних відносин, інтернальність в сімейних відносинах); довільний самоконтроль (самоконтроль в емоційній сфері, самоконтроль в емоційній сфері, самоконтроль в діяльності, соціальний самоконтроль, соціальний самоконтроль).Найбільш ефективним є заломлення проблеми харизматичності через феномени субєктності особистісних внесків, представленості в інших людях, метаіндивідуальної особистісної атрибуції, які дозволяютть стверджувати, що метаіндивідуальний аспект дозволяє розглядати особистість індивіда не тільки за межами індивідуального субєкта, але й поза звязком цього субєкта з іншими індивідами, за межами спільної діяльності з ними.