Проблеми реконструювання психологічної структури національного характеру в контексті гуманітарної парадигми. Звернення до ненаукового етнопсихологічного знання на прикладі класичних зразків художньої літератури. Психологічний склад українського характеру.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукЗ огляду на це впродовж останніх століть великої ваги набула проблема вивчення національного характеру, яка в етнопсихології і соціальній психології загалом вважається однією з найголовніших (В. Особливо актуальною є ця проблема сьогодні в Україні, де її вирішення видається гостро необхідним, зважаючи на потребу наукового обґрунтування стратегій націє-і державотворення, адекватної самопрезентації України на міжнародній арені. Спроби опису характерологічних рис українців, що були започатковані, як відомо, М. Тільки після проголошення державної незалежності України почали зявлятися праці вітчизняних авторів, тією чи іншою мірою присвячені українському національному характерові (В. Дисертаційне дослідження здійснювалося в межах комплексних науково-дослідних тем лабораторії методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень Інституту соціальної та політичної психології АПН України “Теоретико-методологічні та організаційні засади розвитку соціальної і політичної психології в Україні” (державний реєстраційний номер 0100U000246) і “Проблеми розвитку системи соціальної психології в контексті суспільних та освітніх реформ” (державний реєстраційний номер 0103U000503).У вступі обґрунтовано актуальність вивчення психологічної структури українського національного характеру, висвітлено сутність і стан проблеми, сформульовано мету, гіпотезу, завдання, обєкт і предмет дослідження, окреслено його теоретичні основи і методи, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, наведено дані про апробацію результатів, публікації, структуру та обсяг дисертації. Перший розділ “Теоретичні підходи до вивчення українського національного характеру” присвячено питанням історії становлення і сучасним інтерпретаціям поняття “національний характер”, зясуванню його сутності та місця в поняттєвому апараті етнопсихології. Аналізуються основні концепції вивчення національного характеру, піддаються критичному розглядові уявлення вітчизняних мислителів минулого і сучасних науковців про український національний характер. На основі аналізу літературних джерел показано, що поняття характеру використовується для опису, зіставлення та порівняння психологічних особливостей різних народів ще з античних часів (Ксенофонт, Платон, Гіппократ, Стратон, Тиціан та ін.), тоді як сам термін “національний характер” зявився тільки з виходом на арену історії людства нових її субєктів - націй (К.А. У другому розділі “Методологічні засади реконструювання українського національного характеру за творами художньої літератури” окреслено парадигмальні підстави методологічної переорієнтації досліджень національного характеру, обґрунтовано вихідні методологічні позиції, покладені авторкою в основу вивчення українського національного характеру за творами художньої літератури, описано авторську методику дослідження, проаналізовано його проміжні (отримані в ході розроблення та апробації методики) результати.У дисертації на принципово новій основі розвязано проблему реконструювання психологічної структури національного характеру. Розроблено теоретико-методологічні засади дослідження та оригінальні методичні засоби, які дали змогу вперше коректно відтворити структуру українського національного характеру, представивши її складові та їх співвідношення не лише на рівні якісного аналізу, а й у кількісному вигляді. Національний характер можна визначити як вибудувану на темпераментальній основі відносно стійку конфігурацію (структурну організацію) певних психологічних рис, що репрезентують емоційно-вольову сферу тієї чи іншої етнонаціональної спільноти і, втілюючись у мотивах соціальної поведінки, виконують регулятивні функції. Її реалізація дала авторці дисертації змогу побудувати модель спрямованого на вивчення українського національного характеру дослідницького процесу, у віртуальних межах якого специфічно розподіляються пізнавальні функції та інтеракції його субєктів, а саме: 1) письменників; 2) залучених дослідником експертів-літературознавців; 3) самого дослідника. Провідну роль у психологічній структурі українського національного характеру відіграють три підструктури, які, за результатами факторного аналізу, представлені комплексами рис “комунікабельність - романтичність”, “вольовитість - волелюбність”, “хазяйновитість - набожність”.