Аналіз психологічного змісту поняття "готовність до материнства" у жінок. Розвиток особистісних якостей матері, її здатності до емоційного розуміння дитини та самовладання. Основи мотиваційних, когнітивних, афективних, поведінкових складових материнства.
Аннотация к работе
АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукПсихологічна структура та особливості прояву феномену готовності до материнства. В роботі створено модель структури ГДМ, розроблено структурно-графічну схему її вивчення. Встановлено, що ГДМ - це складне, динамічне психічне утворення, яке включає: стійку позитивну мотивацію до материнства; актуалізацію знань, формування соціально-психологічних умінь і навичок, необхідних для реалізації базових функцій материнства; розвиток особистісних якостей матері, її здатності до емоційного розуміння дитини та самовладання, конструктивної поведінки з дитиною. Оцінка рівня їх розвитку дає змогу здійснити прогноз готовності жінки до виконання материнської ролі. Загалом вибірка заміжніх жінок статистично значимо відрізняється від двох інших вибірок за багатьма параметрами, що свідчить про недостатню сформованість у них як окремих складових готовності, так і готовності молодої жінки до материнства як цілісного феномену.Готовність до материнства - це стан особливої налаштованості жінки на те, щоб усвідомлено прийняти рішення стати матірю: народити, навчити, виховати дитину, забезпечити її, ввести у соціум, допомогти соціалізуватися. Вона проявляється у знаннях із різних галузей життя, що повязані з материнством, вмотивованості бажання народити дитину, здатності до емпатійного її розуміння, емоційній оцінці дитини як непересічної і безумовної цінності. Однак на даний час не зясованими залишаються особливості прояву феномену готовності до материнства, відсутні дослідження, які б виявляли взаємозвязок між компонентами готовності до материнства та загальним його рівнем і, в цілому, комплексне вивчення структури готовності до материнства ґрунтовно не проводилося. Мета дослідження: розширити поняттєвий апарат загальної психології шляхом розкриття психологічного змісту феномену готовності до материнства, моделювання її структури та розробки дефініції; поглибити психологічні уявлення про особливості прояву готовності до материнства у заміжніх жінок, вагітних і молодих матерів; визначити оптимальні психолого-педагогічні умови для підвищення рівня готовності до материнства. розробити систему психолого-педагогічних засобів підвищення рівня готовності до материнства.У пострадянській науці психологічне дослідження материнства проводиться за такими напрямами: взаємодія матері та дитини; вивчення материнства в ситуації девіації; материнство як самостійний психологічний феномен. Отже, у сучасній психологічній науці чітко простежуються дві групи напрямів у дослідженні проблеми материнства: материнство як забезпечення умов розвитку дитини та материнство як частина особистісної сфери жінки. У другому розділі - “Готовність до материнства як психологічний феномен” - здійснено аналіз психологічної літератури з проблеми готовності людини до різних видів діяльності та готовності до материнства зокрема. Ми розглядаємо готовність до материнства як: складне, динамічне психічне утворення, яке включає стійку позитивну мотивацію до материнства; актуалізацію знань, формування соціально-психологічних умінь і навичок, що необхідні для реалізації базових функцій материнства; розвиток особистісних якостей матері, її здатності до емоційного розуміння дитини та самовладання, конструктивної поведінки з дитиною. Мотиваційно-ціннісний компонент передбачає наявність у жінки стійкої мотивації до материнства як важливої життєвої цінності - усвідомленого бажання мати дитину, глибокої переконаності в її значущості для здійснення мети життя, прагнення бути щасливою у подружньому житті та в материнстві, потреби в оволодінні знаннями, вміннями і навичками, які є необхідними для створення та успішного функціонування материнства.Виявлено, що психологічні дослідження проблеми материнства здійснюються головним чином за двома напрямами: материнство як умова розвитку дитини та материнство як складова особистісної сфери жінки. Сформована готовність до материнства включає усвідомленість жінкою потреби мати дитину, турбуватися про її розвиток, виховання й особистісну зрілість. Потреба в материнстві розуміється як одна з найвищих природних потреб жінки, що формується протягом онтогенезу під впливом конкретних соціокультурних умов. Феномен готовності до материнства розглядається як складне, динамічне психічне утворення, яке охоплює: стійку позитивну мотивацію до материнства; актуалізацію знань, сформованість низки соціально-психологічних умінь і навичок необхідних для реалізації функцій материнства; розвиток особистісних якостей жінки, її здатності до емоційного розуміння дитини, конструктивної взаємодії з нею. Поведінковий компонент у структурі ГДМ демонструє практичну налаштованість матерів і вагітних на реалізацію функції материнства.