Психологічна структура релігійної активності особистості - Статья

Психологічна структура релігійної активності особистості«Активність» - специфічна категорія, у першу чергу, пострадянського наукового простору (адже в англомовній літературі «активність» і «діяльність» переважно не розмежовуються, паралельно позначаючись як «activity» або «activities») і повязується вона тут, зокрема, з імям В.Д. Небиліцина. Особи з низьким рівнем релігійної активності: 1) «Дуже рідко» переживають - радість від участі у релігійних церемоніях, ритуалах (2,38), тривогу, страх у звязку з усвідомленням можливості «потрапити в Пекло» (2,22), «вічність» (2,17) і повязані з нею складні почуття (1,96), незадоволення та душевний біль у звязку з усвідомленням власної гріховності (2,36), почуття недосконалості або нікчемності перед Богом (2,27), приплив сил та ентузіазму в спілкуванні з віруючими людьми (1,92), сором та докори у звязку з випадковими, сторонніми думками (2,31) та роздратування через неможливість зосередитися під час молитви (2,04), потужний духовний заряд від перебування у храмі (2,09) та бажання знову його відвідати (2,42), гостру потребу віднайти сенс життя (2,24), гостру самотність (2,21), присутність Божественної сутності у своєму житті (2,42), відчуття перебування Бога у серці (2,20) та в усьому, що оточує (2,38), відчуття «спостереження за собою збоку» (2,33), розчулення, сльози під час молитви (1,75), стан «інсайту» (2,19), досвід того, що бажання, згадане у звертанні до Бога, виконується (2,42), сприймання усіх людей довкола рідними та близькими (2,11), «засміченість» своєї свідомості непотрібним (2,38); також такі особи не згодні з тим, що віра в Бога приносить щастя у їхнє життя (2,28); «іноді, час від часу» переживають - «душевний підйом» під час молитви (2,64), почуття провини перед Богом (2,96), розкаяння за зроблені вчинки (2,73) та вдячності Богові (3,23), незвичний стан гармонії з навколишнім світом (2,64), втіху після звертання до Бога у хвилини страждань (2,76), спокій після відвідання храму (2,83), почуття любові до Бога (2,55), дивні збіги обставин, які неможливо пояснити з точки зору науки (2,57), відчуття «дежавю» (2,62), стан безпорадності та нікчемності, що стимулював звернутися до Бога (2,59), відчуття двох «Я» - «грішного» та «праведного» (2,50), а також реальність милості Господа (2,52). 2) Зовнішня мотивація - більшою мірою прагнуть, щоб їхні релігійні міркування не впливали на повсякденне життя (2,10), згадують про Бога швидше тоді, коли мають проблеми (2,33), у пошуках відповіді на питання про сенс життя шукають різні, а не тільки релігійні, відповіді (1,65), мають у своєму житті цінніші, аніж релігія, речі (2,18), звертаються до Бога лише у крайніх, особливих випадках (2,13), моляться, насамперед, не заради спілкування з Богом, а для досягнення стану душевної рівноваги (2,36), вважають, що в цілому релігія все ж обмежує свободу людини (2,41); внутрішня мотивація - якщо і беруть участь у релігійних дійствах, то швидше за світоглядними переконаннями, аніж з цікавості (2,76), а при відвідуванні храму, насамперед, мають свідоме бажання звернутися до Бога (2,92), нерідко подумки спонтанно звертаються до Нього (3,06) і мають певну кількість аргументів для визнання Його існування (2,64). 3) Природничо-науковий світогляд - вважають, що «Рай та Пекло» існують в уяві людини (2,36), а також що священні писання (зокрема, Біблія) були створені людьми, а не дані «Згори, Богом» (2,17); «дещо сумніваються» у тому, що релігія - це «шлях єднання зі Всевишнім» (3,28), що релігійна віра дає змогу бачити істинний світ (2,80), що Бог справді присутній у храмі (2,81), а ікона - це зображення образу самого Бога (2,71), що релігійні ритуали існують для того, щоб людина змогла відчути реальність божественного (3,09), що Бог чує людину під час молитви (3,28) і допомагає їй, коли вона щиро вірить у Нього (3,19), а також що свята вода справді володіє певними «лікувальними властивостями» (3,06); релігійний світогляд - переважна більшість таких респондентів цілком згідні тільки з одним - з тим, що Бог існує (3,67). 2) Зовнішня релігійна мотивація - так само, як і особи з низьким рівнем, мотивовані у пошуках відповіді на питання про сенс життя шукати різноспрямовані відповіді, а не тільки релігійного характеру (2,10); «сумніваються» щодо прагнення того, щоб релігія проникала в усі повсякденні справи (3,01) та не зовсім упевнені, що брали участь у релігійних дійствах швидше за світоглядними переконаннями, аніж із цікавості (3,37), а також, що постійно памятають про Бога (2,87) і завжди до Нього звертаються (2,93), що релігія - сутнісна частина їхнього життя (3,04), що мають достатньо переконливих аргументів на користь існування Бога (3,20), що моляться заради спілкування з Богом, а не просто для досягнення душевної рівноваги (2,98) і що в цілому релігія все ж звільнює людину (3,18); внутрішня релігійна мотивація - водночас, переважно «впевнені», що часто подумки спонтанно звертаються до Бога (3,67) та що відвідують храм, маючи свідоме бажання звернутися до Нього (3,72).