Психологічні аспекти перехідного періоду дітей молодшого шкільного віку. Адаптація дитини до нової соціальної ситуації. Зміна інтелектуальної діяльності дитини. Дослідження інтелектуального, емоційного та соціального компоненту готовності до навчання.
Аннотация к работе
Існуюча система навчання, породжена конкретно-історичним розвитком навчальної діяльності, вимагала перебудови теорії і практики навчальної діяльності. В кінці 60-х років була здійснена перебудова початкової освіти, одна з цілей якої полягала в підвищенні ролі освіти в психічному розвитку дітей. Одночасно проводився цілий ряд експериментальних досліджень впливу навчання на психічний розвиток дітей молодшого шкільного віку. Було показано розвивальне значення навчання, яке повязане з тим, що його змістом є теоретичні знання. психологічний навчання дитина соціальний Навчальна діяльність повинна вводити дітей у сферу теоретичних знань і забезпечувати розвиток у них основ теоретичної свідомості і мислення.До кінця дошкільного віку дитина добре усвідомлює свою статеву приналежність, знаходить собі місце в просторі й часі, Вона вже орієнтується у сімейно-родинних стосунках і вміє будувати їх з дорослими і однолітками: має навички самовладання, вміє підпорядковувати свою поведінку вимогам ситуації, бути непохитною у своїх бажаннях. Психологічна готовність до навчання у школі розглядається як комплексна характеристика дитини, яка розкриває рівні розвитку психологічних якостей, що є найважливішими передумовами для нормального включення до нового соціального середовища і для формування навчальної діяльності. У психологічному словнику поняття «Готовність до шкільного навчання» розглядається як сукупність морфо-фізіологічних особливостей дитини старшого дошкільного віку, яка забезпечує успішний перехід до систематичного, організованого шкільного навчання. Готовність до шкільного навчання - це бажання і усвідомлення необхідності вчитися, що виникає в результаті соціального дозрівання дитини, появи у неї внутрішніх протиріч, які визначають мотивацію до навчальної діяльності. Особистісна готовність до школи виявляється у ставленні дитини до школи, вчителів і навчальної діяльності, включає також формування у дітей таких якостей, які допомогли б їм спілкуватися з учителями і однокласниками.У цей період відбувається перебудова всієї системи стосунків дитини з дійсністю. Зміна соціальної ситуації розвитку полягає у виході дитини за рамки сімї, в розширенні кола значущих осіб, у виділенні особливого типу стосунків з дорослим, опосередкованих задачею («дитина - дорослий - задача»). Центром життя молодшого школяра стає система «дитина - учитель», яка визначає ставлення дитини до батьків і однолітків [10]. Давидова [6], перший тип труднощів, з якими зіштовхуються першокласники, повязаний з особливостями нового шкільного режиму (вчасно прокинутися, не пропускати заняття, сидіти спокійно на уроках, виконувати домашні завдання тощо). Таким чином, учитель створює умови для соціалізації поведінки молодшого школяра в просторі обовязків і прав.Абсолютно особливий тип взаємостосунків складається між учителем і учнем. Учитель не просто дорослий, який викликає або не викликає симпатію у дитини. Оцінка, яку учень одержує на уроці, - не вияв особистого ставлення учителя до дитини, а обєктивна міра її знань, виконання нею навчальних обовязків. Навчальна діяльність, як і будь-яка діяльність, має свій предмет - людину, у молодшому шкільному віці - це дитина. Будь-яка навчальна діяльність починається з рефлексії на зміни і з того, коли учитель оцінює дитину, а дитина учиться оцінювати саму себе.Вона характеризується тим, що дитина вже може вирішувати завдання на основі уявлень, без застосування практичних дій. Досягнення вищої стадії логічного мислення - тривалий і складний процес, тому що повноцінний розвиток логічного мислення вимагає не тільки високої активності розумової діяльності, але й узагальнених знань про загальні й істотні ознаки предметів й явищ дійсності, які закріплені в словах. Приблизно до 14 років дитина досягає стадії формально-логічних операцій, коли її мислення здобуває риси, характерні для розумової діяльності дорослих. Визначення понять, пояснення причин, виявлення подібності й розходжень обєктів - це операції мислення, оцінюючи які ми можемо судити про ступінь розвиненості в дитини інтелектуальних процесів. (Дитині показують годинник й просять назвати час)Очікування небезпеки, що насувається, співвідноситься з почуттям невідомого: людина не усвідомлює, звідки вона може загрожувати. На відміну від емоції страху, тривожність не має конкретного джерела. Такі слабко виражені прояви тривоги, як почуття переживання, невпевненість у правильності своєї поведінки є невідємною частиною емоційного життя будь-якої людини. Тривожність негативно впливає не лише на емоційне самопочуття людини, а й у подальшому її житті порушує функціональні можливості психіки - занижена самооцінка, низький рівень навчальності в силу ригідності мислення, відсутності креативу уяви, продуктивності памяті - відбувається деструкція і гальмування розвитку особистості. Висока тривожність здобуває стійкість при постійному невдоволенні навчальною роботою дитини з боку вихователя і батьків, якщо робити дитині багато зауважень, докорів.
План
Зміст
Вступ
РОЗДІЛ 1. Психологічні аспекти перехідного періоду дітей молодшого шкільного віку
1.1 Психологічна готовність дитини до навчання у школі
1.2 Адаптація дитини до нової соціальної ситуації
1.3 Зміна інтелектуальної діяльності дитини
РОЗДІЛ 2. Експериментальне дослідження готовності дитини до школи
2.1 Дослідження інтелектуального компоненту готовності до шкільного навчання
2.2 Дослідження емоціонального компоненту готовності до шкільного навчання
2.3 Дослідження соціального компоненту готовності до шкільного навчання