Психологічні засоби покращення здатності до довільної саморегуляції поведінки у майбутнього педагога. Методика діагностики особливостей перебігу саморегуляції особистості на етапі професійної підготовки. Програма вдосконалення здатності до саморегуляції.
Аннотация к работе
Психологічні засоби формування у майбутнього педагога здатності до довільної саморегуляції поведінкиАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор, Коваленко Алла Борисівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра соціальної і педагогічної психології, професор Офіційні опоненти-доктор психологічних наук, професор Саннікова Ольга Павлівна, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. Захист відбудеться 22 грудня 2004 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К26.453.02 в Інституті психології ім.Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН УкраїниНа відміну від існуючих поглядів на особистість як на суму окремих рис, необхідних для оптимального пристосування останньої до певних умов і вимог тієї чи тієї діяльності, сучасна психологія активно утверджує тезу про необхідність усвідомлення особистості як субєкта ініціації власної активності. У цьому контексті функцію провідних характеристик сутності особистості виконують такі поняття, як ініціативність, творчість, відповідальність, самоставлення, самовизначення, самоактуалізація, самодетермінація, саморефлексія (самопізнання, саморозуміння, самоусвідомлення), самопроектування тощо (К.О.Абульханова-Славська, Г.О.Балл, М.Й.Боришевський, Б.С.Братусь, А.В.Брушлінський, А.Б.Коваленко, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, С.Л.Рубінштейн, М.В.Савчин, Л.В.Сохань, В.І.Слободчиков, В.В.Столін, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко, Н.В.Чепелєва, Ю.М.Швалб, Т.С.Яценко). Натомість, незважаючи на певне зростання кількості досліджень, присвячених проблемі саморегуляції у сучасній психології, зберігається значний розрив між теоретичними засадами і їх експериментальним утіленням (в формі продуктивних технік і прийомів) у практику психологічного забезпечення педагогічної діяльності особистості, зокрема на етапі її професійної підготовки. Виходячи з актуальності зазначеної проблеми, недостатнього розроблення її у сучасній психології, а також її вагомості у розвязанні практичних завдань освіти було визначено тему дисертаційного дослідження “Психологічні засоби формування у майбутнього педагога здатності до довільної саморегуляції поведінки” Відповідно до предмету та мети дослідження було висунуто такі гіпотези: - оволодіння майбутнім педагогом прийомами саморегуляції є важливим чинником професійно-педагогічної майстерності особистості;У першому розділі “Проблема психічної саморегуляції в контексті сучасних задач психології” викладено результати аналізу літературних джерел з психології та педагогіки, проаналізовано і узагальнено провідні напрямки та підходи до вивчення феномена саморегуляції в контексті проблеми психологічної підготовки майбутнього педагога на етапі його вузівського навчання, представлено уявлення про структурну організацію здатності особистості до довільної саморегуляції поведінки, розроблено процедуру та засоби експериментального дослідження. У розділі констатується, що здатність до саморегуляції, як узагальнене вміння особистості досягати високої результативності шляхом самостійного ініціювання цілеспрямованої активності у процесі оволодіння новими видами і формами діяльності (Л.Є.Душацький, О.О.Конопкін, Н.С.Лейтес, Ю.С.Наживін, В.С.Юркевич), постає предметом уваги представників різних наукових дисциплін і напрямків, що розробляють це поняття у найрізноманітніших теоретичних положеннях (К.О.Абульханова-Славська, Г.О.Балл, М.Й.Боришевський, Г.В.Ложкін, О.О.Конопкін, В.О.Моляко, В.І.Моросанова, В.А.Семиченко, О.Я.Чебикін, І.І.Чеснокова, В.С.Юркевич, Т.С.Яценко) і прикладних (В.А.Бодров, О.А.Головко, Н.Д.Завалова, В.К.Калін, В.К.Котирло, Г.В.Куценко, В.В.Павленко, М.В.Папуча, Н.І.Повякель, Г.С.Пригін, М.В.Савчин, О.П.Саннікова, Т.В.Форманюк, Н.В.Чепелєва). У руслі досліджень широкого кола питань, повязаних із вивченням змістово-процесуальних характеристик педагогічної діяльності (М.І.Алексєєва, Г.О.Балл, І.А.Зязюн, О.В.Киричук, Л.М.Мітіна, С.О.Мусатов, Д.Ф.Ніколенко, М.В.Папуча, В.А.Семиченко, Т.С.Яценко), професійного становлення і компетентності педагога (А.К.Маркова, О.П.Саннікова, Н.Я.Чебикін), його особистості, педагогічних здібностей, особливостей поведінки у конфліктних ситуаціях педагогічного процесу (Н.А.Амінов, О.Я.Анцупов, Л.В.Долинська, М.М.Заброцький, С.Л.Кондратьєва, Г.В.Ложкін, С.Д.Максименко, Т.І.Марголіна, Л.М.Мітіна, А.В.Мудрик, Л.Є.Орбан, В.В.Павленко, В.Г.Панок, М.І.Пірен, М.М.Рибакова, В.В.Рибалка, М.В.Савчин, В.О.Соловієнко, Т.М.Титаренко, Н.В.Чепелєва), проблема саморегуляції, незважаючи на визнання останньої в якості сутнісного складника професійно-педагогічної компетентності педагога (М.Й.Боришевський), а також вирішального фактора успішності навчальної і педагогічної діяльності (О.О.Конопкін, А.К.Маркова, Л.М.Мітіна, В.І.Моросанова, В.В.Павленко, Г.С.Пригін, Є.В.