Особливості професійного становлення тренера-викладача з позиції розвитку його суб’єктності. Психологічний зміст функціональної моделі суб’єкта спортивно-педагогічної діяльності. Форми реалізації психологічного супроводу професіогенезу тренера-викладача.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наукРеалії сучасного спорту стоять перед необхідністю вивчення тренера-викладача як субєкта діяльності, здатного до самостійного й відповідального визначення власного вектора професійного розвитку. Осмислення проблеми людини як субєкта своєї діяльності, який здатен цілеспрямовано реформувати обєктивну дійсність і здійснювати творчий саморозвиток, представлено у наукових працях Г.О. Підставами для судження про те, чи є тренер-викладач активним субєктом процесу професійного становлення можуть виступати сутнісні атрибутивні характеристики. Актуальність та значущість дисертаційного дослідження визначається також і практичними завданнями, що повязані з розробкою системи психологічного супроводу професійного становлення тренера-викладача. Мета дослідження полягала у розробці концепції професійного становлення тренера-викладача з позиції розвитку його субєктності та визначенні ключових положень із психологічного супроводу цього процесу.У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади концепції професійного становлення субєкта спортивно-педагогічної діяльності” - розглядаються філософські та психологічні підходи до розуміння проблеми субєкта у площині субєктно-діяльнісної парадигми, подається системний аналіз накопичених до теперішнього часу наукових теоретичних поглядів й окремих емпіричних фактів з проблеми професіогенезу фахівців, обґрунтовується концепція професійного становлення субєкта спортивно-педагогічної діяльності. З врахуванням теоретичного аналізу нами були виділені умови розвитку тренера-викладача як субєкта спортивно-педагогічної діяльності: психічні ресурси людини, свобода і відповідальність за власний розвиток, існування “інтроекта”, ідеально значущого іншого. Беручи до уваги цей аспект, в основу авторської концепції професійного становлення тренера-викладача покладено вивчення та врахування закономірностей процесів структуризації та факторизації субєктних характеристик фахівця у звязку із особливостями діяльності на різних етапах професіогенезу. У третьому розділі “Психологічний зміст професійного становлення тренера-викладача” розкриваються сутність і структура емпіричних референтів субєктності тренерів-викладачів, аналізуються основні тенденції розвитку зазначених характеристик залежно від етапу професійного становлення, зясовуються соціально-психологічні чинники, що впливають на процес професіоналізації спортивних педагогів. Отримані результати дозволили не лише уточнити компонентний склад змісту когнітивної підструктури “образу Я-тренера” та його семантичну насиченість, а й визначити тенденції у змінах уявлень тренерів-викладачів про свій професійний “Я-образ” у процесі професіоналізації (табл.Систематизація наукових підходів до вивчення означеної проблеми свідчить, з одного боку, про наявність значної кількості експериментальних розвідок, а з іншого - про те, що як в теорії, так і на практиці дослідження змісту та особливостей професійного становлення тренера-викладача обмежується етапами професійної підготовки та адаптації. В основу авторської концепції професійного становлення тренера-викладача покладено вивчення та врахування процесів, повязаних із розвитком його субєктності. У структурі моделі визначено умови становлення тренера-викладача як субєкта спортивно-педагогічної діяльності, зокрема: психічні ресурси професіонала, свобода і відповідальність за власний розвиток та існування “інтроекта”, ідеально значущого іншого. Зясовано, що процес професійного розвитку тренера-викладача, на відміну від інших професій, припускає спочатку проходження ним етапів багаторічної спортивної підготовки і становлення його як кваліфікованого спортсмена. У тренерів-викладачів, середній стаж роботи яких становить 3 роки, відмічені достовірно нижчі (порівняно із результатами досліджуваних другої і третьої груп) рівні виразності показників “трансситуаційного освоєння світу”, “трансситуаційної рухливості” і “трансситуаційної творчості”; найвищий ступінь виразності показників субєкт-обєктних орієнтацій в життєвих ситуаціях мають тренери-викладачі із середнім стажем роботи 11 років; зниження ряду характеристик (загального показника субєкт-обєктних орієнтацій, трансситуаційного локусу контролю, трансситуаційного освоєння світу, трансситуаційної творчості) зафіксовано у тренерів-викладачів, середній стаж роботи яких становить 25 років.