Активізація навчально-пізнавальної діяльності та розвиток пізнавальної активності студентів-психологів. Підвищення пізнавального інтересу, активності, творчості, самостійності в одержанні знань, формуванні вмінь і навичок, використання їх на практиці.
Аннотация к работе
Психологічні умови активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів
Магдалина БарчійАктивизация учебно-познавательной деятельности заключается в целеустремленной деятельности преподавателя с целью разработки и применения такого содержания, формы, методов, приемов и средств учебы, которые способствуют повышению познавательного интереса, активности, творчества, самостоятельности, в получении знаний, формировании умений и навыков, использования их на практике. The article shows the problem of activation of educational and cognitive activity of students, namely the psychological conditions of activization of educational and cognitive activity of students-psychologists.Activation of educational and cognitive activity of a teacher lies in the purposeful activity of development and application of such a maintenance, forms, methods, receptions and facilities of studies, which are instrumental in the increase of cognitive interest, activity, creation, independence, in the receipt of knowledges, forming of abilities and skills, use of them in practice. Effective educational and cognitive activity of students can be organized taking into account the psychological (motivation and mental development, the identification of individual rates and ways of learning) and teaching (providing all teaching materials, technical and laboratory facilities needed for the study of a subject or a separate topic) aspects of educational work. Показником готовності фахівця до професійної діяльності є сформованість у нього пізнавальної активності - складної системної властивості субєкта, що інтегрує такі якісні характеристики пізнавальної діяльності, як пізнавальна самостійність та ініціативність, повнота і стійкість знань, вмінь і навичок у сфері цієї діяльності. Процес навчання розглядається як двоєдиний процес, основними складовими якого є викладання й учіння і, відповідно, активна діалогічна взаємодія викладача і студента як субєкта учіння, який має сприяти: 1) їх самоусвідомленню у навчальному процесі вищого навчального закладу; 2) формуванню мотивів навчально-пізнавальної та первинної мотивації професійної діяльності; 3) визначенню й усвідомленню ними смислу і кінцевого результату своєї навчально-пізнавальної діяльності у вищому навчальному закладі та формуванню первинних професійних інтересів, навичок і вмінь; 4) формуванню оптимальних навичок і вмінь навчально-пізнавальної діяльності, виробленню культури учіння та міжособистісного спілкування; 5) застосуванню отриманих професійних знань, навичок і вмінь у навчально-пізнавальній і майбутній професійній діяльності; 6) саморозвитку, саморефлексії й самовдосконаленню; 7) максимальній їх самоактуалізації у навчальному процесі та в активній життєдіяльності [1].