Дослідження основних індивідуально-психологічних характеристик схильності особистості до самозмінювання. Теоретичне обґрунтування ключових типів прагнення до самозмінювання за загальним рівнем вираженості і особливостями її індивідуальної структури.
Аннотация к работе
У цьому напрямку актуальним є дослідження індивідуального аспекту зазначеної властивості, що має не тільки теоретичне значення, але й обумовлено потребою практики у звязку з необхідністю широкого впровадження знань і розвитку вмінь особистості щодо управління власним змінюванням і розвитком, створення умов для саморозвитку особистості професіонала, передусім, у соціономічній галузі, врахування індивідуальних особливостей схильності до самозмінювання при наданні психологічної допомоги особистості. Здійснити теоретико-методологічний аналіз проблеми самозмінювання особистості; визначити психологічний зміст і структуру феномена схильності до самозмінювання, обґрунтувати й описати її психологічні складові; виявити спектр властивостей особистості, гіпотетично повязаних зі схильністю до самозмінювання. Здійснено аналіз кола понять, що входять до наукового дискурсу з проблеми змінювання та розвитку особистості; різних підходів до вивчення проблеми самозмінювання особистості та розуміння його сутності; розкрито психологічний зміст феномену схильності до самозмінювання; окреслено його структуру з позицій континуально-ієрархічного підходу; експліковано й описано формально-динамічні та якісні складові властивості, що вивчається; проаналізовано можливі співвідношення схильності до самозмінювання з широким спектром властивостей особистості. З позицій зазначеного підходу схильність до самозмінювання є складною багатокомпонентною властивістю, що по-різному виявляється на всіх рівнях особистісної структури: формально-динамічному (рівень енергії, особливості форми, динаміки та якостей активності, спрямованої на роботу над собою і змінювання себе), змістовно-особистісному (самозмінювання і саморозвиток як цінності, ідеали та інтереси), соціально-імперативному (уявлення про соціокультурні норми стосовно самозмінювання, моральні цінності, духовність та їх реалізація в поведінці). У ході аналізу було встановлено, що зі схильністю до самозмінювання співвідносяться такі властивості як особистісний динамізм, толерантність до невизначеності, життєстійкість, адаптивність, внутрішній локус контролю і оцінки, схильність до ризику, незадоволеність собою у поєднанні з прагненням до саморозвитку, самоприйняття, креативність тощо (С.У висновках викладено результати узагальнення даних теоретико-емпіричного аналізу проблеми схильності до самозмінювання, її психологічного змісту та індивідуально-психологічних проявів у широкому спектрі властивостей особистості. Встановлено, що схильність до самозмінювання є складною властивістю особистості, яка виявляється в її активності, спрямованій на самостійно ініційоване здійснення змін, перетворень власних психічних якостей та особливостей поведінки. З позицій континуально-ієрархічного підходу схильність до самозмінювання є континуальним утворенням, що виявляється на всіх рівнях особистісної організації. У даному дослідженні вивчаються: а) формально-динамічні складові властивості, що містять інформацію про рівень енергії, форму і особливості перебігу активності самозмінювання: потреба у самозмінюванні, ініціативність, усталеність спрямованості на самозмінювання, широта поля прояву, легкість протікання і досягнення змін, гнучкість, творчість форми); б) якісні складові феномену: прийняття переживань самозмінювання, схильність до аналізу самозмінювання, схильність до дій, спрямованих на самозмінювання, відкритість новому досвіду, чутливість до стимуляторів самозмінювання. Створено (у співавторстві) психодіагностичний інструментарій, який спрямований на діагностику схильності до самозмінювання: тест-опитувальник «Схильність до самозмінювання», шкала «Незадоволеність собою», процедура «Формально-динамічний профіль схильності до самозмінювання» та «Розташування себе на умовній шкалі схильності до самозмінювання».