Сучасне ставлення професійних юристів до вивчення психології. Поняття та зміст психологічної культури юриста. Поняття та сутність спілкування юриста з клієнтом. Інтерв’ювання як форма спілкування. Поняття турботи про клієнта та потреби клієнтів.
Аннотация к работе
Психологія на практиці застосовується юристами, адвокатами, викладачами, які викладають дисципліни правового характеру та ін. Юрист, окрім досконального знання законодавчої бази, вміння її застосовувати на практиці, повинен бути непоганим психологом. Саме до юриста звертаються громадяни, щодо захисту їх прав та свобод, представлення їх інтересів в суді під час розгляду цивільних справ. Згідно з Конституцією України від 28.06.1996р., кожен громадянин (громадянин України, особа без громадянства та іноземний громадянин, який проживає на території України) має право на правовий захист в суді в разі порушення його прав та інтересів, передбачених Конституцією України.З одного боку, здоровий глузд і практика показують, що для даних фахівців надзвичайно важлива психологічна компетентність, а з іншого боку, самі юристи рідко спеціально займаються освоєнням практичної психології, посилаючись на те, що постійне спілкування з людьми в процесі професійної діяльності визначає появу необхідних навичок. Як представляється, залучення юристів до психології може здійснюватися у двох варіантах: 1. Юридична фірма створює продукт, практику, повязану із синтезом права й психології. У сучасній правничій сфері серед юристів існують 2 основних стереотипи ставлення юристів до вивчення психології: Перший стереотип: психологія - особиста справа кожного. Однак, напевно, майже кожному юристові доводилося зіштовхуватися із ситуаціями, коли їхнього пояснення не розуміли люди інших професій, що, зокрема, могло сформувати неправильне подання клієнта про очікуваний результат, або коли юридична «війна» затягалася через емоційний конфлікт між клієнтом і його опонентами.Юрист, формуючи правомірну поведінку людини, обовязково повинен враховувати те, як психологічні чинники впливають на неї у правовому полі. Загалом правник має постійно перебувати у психологічній готовності діяти в рамках закону й етики. Незнання законів психології призводить до того, що результат досягається будь-яким способом. Зміст психологічної культури правника полягає в тому, що він повинен уміти володіти такими психологічними категоріями, як мотивація, бажання, спонукання, захоплення, натхнення, нахили та ін. З психологічного погляду це означає, що юрист повинен вміти знімати напруженість чи долати психологічні барєри, на основі власних сформованих позитивних емоцій виявляти професійну зацікавленість, вміло застосовувати владні повноваження.Доцільно розглянути особливості видів психологічної культури за такою ознакою, як темперамент особистості юриста, який характеризує його відносно стабільно з погляду динамічності, тонусу, врівноваженості психічної діяльності. У звязку з цим можна говорити про психологічну культуру юриста-сангвініка, психологічну культуру юриста-холерика, психологічну культуру юриста-флегматика, психологічну культуру юриста-меланхоліка. Психологічна культура юриста-холерика потребує постійного вдосконалення й конкретних меж. Небезпечним є те, що юрист з такою психологічною культурою може зопалу прийняти неправомірне правове рішення, хоча завжди зуміє вийти зі складної ситуації. Трапляється, юристові тяжко висловитися, а легше скласти письмовий текст, що е наслідком певних прогалин у його психологічній культурі.Так, основними принципами може бути: родова комплексність і професійна необхідність, а провідними функціями - своєчасне вироблення психічної адаптації, формування професійно-правового мислення юристи. Родова комплексність як принцип означає, що всі культури психологічного спрямування - інтелектуальну, внутрішню, емоційну - обєднує психологічна культура. Принцип професійної необхідності застерігає юристів від зловживань психічними прийомами у процесі службової діяльності. Юрист має бути впевнений у професійній необхідності психічного впливу на громадян і не зловживати психологічними прийомами. Психологічна культура виконує таку важливу функцію, як своєчасне вироблення психічної адаптації юриста до різноманітних несподіванок.Особливості спілкування слідчого, інспектора, судді, захисника, адвоката визначаються тим результатом, який повинен бути досягнутий (дача показів, встановлення істини, зміна поведінки громадянином та ін.), протіканням в режимі права і правовідносин, контактом, як правило, з непростими людьми, обстановкою напруженості, часто - конфліктності і протиборства. Психологічний контакт встановлений у тому випадку, коли наявне спільне співміркування, зявилося спільне співпереживання, виникло взаєморозуміння між співрозмовниками. Психологічний контакт в юридичній діяльності - це прояв юристом і громадянином взаєморозуміння і поваги цілей, інтересів, доводів, пропозицій, які приводять до взаємного довіря і сприяння один одному. Найбільший інтерес до себе і до процесу майбутнього спілкування юрист може викликати у людини в ході бесіди.
План
План
Вступ.
Розділ І. Сучасне ставлення професійних юристів до вивчення психології.
Розділ ІІ. Поняття та значення психологічної культури юриста.
1. Поняття та зміст психологічної культури юриста.
2. Види психологічної культури юриста.
3. Принципи психологічної культури юриста.
Розділ ІІІ. Психологічні особливості спілкування юриста з клієнтом.
1. Поняття та сутність спілкування юриста з клієнтом.
2. Інтервювання як форма спілкування юриста з клієнтом.
3. Етапи проведення інтервювання та їх значення.
Розділ IV. Психологія утримання лояльності клієнтів.