Поняття міжособистісної взаємодії в психології, стилі міжособистісної взаємодії та їх особливості у підлітковому віці. Дослідження схильності підлітків із високим рівнем довіри до себе до дружелюбного й альтруїстичного типів міжособистісної взаємодії.
Аннотация к работе
Стаття на тему: Психологічні особливості стилів поведінки підлітків у міжособистісній взаємодіїУ статті подано теоретичний огляд сучасних підходів до розуміння поняття міжособистісної взаємодії в психології, стилів міжособистісної взаємодії та її особливостей у підлітковому віці, а також результати емпіричного дослідження особливостей стилів міжособистісної взаємодії підлітків у звязку з рівнем їхньої довіри до себе. Так, виявлено, що підлітки з високим рівнем довіри до себе характеризуються більш вираженою схильністю до дружелюбного й альтруїстичного типів міжособистісної взаємодії, а рівень довіри до себе в підлітків, які більшою мірою схильні довіряти собі, повязаний зі схильністю до використання як стратегій поведінки в конфлікті співробітництва та компромісу, тоді як у підлітків, котрі менше схильні довіряти собі, із їхньою невпевненістю в собі, схильністю до емоційноїопори на оточуючих і з рівнем їхньоїміжособистісноїзалежності. Thus, the teens with high self-credibility have been found to be characterized by a pronounced tendency to friendly and altruistic types of interpersonal interaction and the level of credibility in adolescents who are more inclined to trust themselves is associated with predisposition to use cooperation and compromise as behavioral strategies in conflict, while teenagers who are less inclined to trust themselves with their self-doubt, tendency to emotional reliance on others and their level of interpersonal dependence. Поняття міжособистісної взаємодії використовується для характеристики дійсних міжособистісних контактів людей у процесі спільноїдіяльності, являє собою особистий контакт двох або багатьох людей, наслідком якого є зміни в їхній діяльності, поведінці, поглядах і установках; система взаємозумовлених дій, у якій поведінка кожного з учасників є і стимулом, і реакцією на поведінку інших [4, с. Для реалізації поставленої мети передбачалось виконання таких завдань, як теоретичний аналіз підходів до вивчення понять міжособистісної взаємодії та її стилів, довіри до себе й специфіки цих соціально-психологічних феноменів у підлітковому віці; емпіричне дослідження схильності підлітків із високим рівнем довіри до себе до дружелюбного й альтруїстичного типів міжособистісної взаємодії; дослідження наявності і специфіки взаємозвязку рівня довіри до себе зі схильністю до використання як стратегій поведінки в конфлікті співробітництва та компромісу в підлітків із високим рівнем довіри до себе й із невпевненістю в собі, схильністю до емоційної опори на оточуючих і з рівнем міжособистісної залежності у підлітків із низьким рівнем довіри до себе.У підлітковому віці спостерігається висока потреба у включенні в міжособистісну взаємодію загалом і в процес спілкуванні з однолітками зокрема. Підвищення рівня довіри до себе в підлітковому віці сприятиме розвитку таких особливостей міжособистісних взаємин підлітків, як тісна співпраця з референтною групою, доброзичливі взаємини з оточуючими. Також розвиток довіри підлітків до себе сприятиме розвитку в них готовності допомагати навколишнім, почуття відповідальності щодо інших людей, делікатності, доброти, емоційного ставлення до людей, виявів співпереживання, симпатії, піклування, уміння підбадьорити й заспокоїти оточуючих, безкорисливості.