Динаміка становлення самоставлення молодшого школяра у процесі адаптації до систематичного навчання. Психологічні умови ефективної самооцінки першокласника. Роль і значення впливу оцінки вчителем навчальних успіхів дитини на формування її самооцінки.
Аннотация к работе
Інститут психології імені Г.С. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук Роботу виконано в Інституті психології імені Г.С. Науковий керівник: кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Мусатов Сергій Олександрович, Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, лабораторія психології дошкільника, завідувач кандидат психологічних наук, доцент Тітов Іван Генадійович, Полтавський національний педагогічний університет ім.Значущість проблеми зростає, якщо йдеться про шестирічних першокласників, для яких вступ до школи пов‘язаний з новим типом стосунків з дорослими, новими формами діяльності, серед яких провідною є учнівська. Однією з важливих тенденцій розвитку сучасних освітніх технологій є збільшення уваги до особистісно-центрованого підходу в навчально-виховному процесі, під впливом якого формуються основні риси особистості молодших школярів. Такі зміни доцільно розглядати через призму становлення самооцінки першокласників шестирічного віку, адже щодня учень отримує словесну оцінку вчителя щодо власних досягнень і тому порівнює свої можливості й здобутки із засвоюваним, таким чином, еталоном. У цьому зв‘язку досліджувалися: особливості співвідношення орієнтацій молодших школярів на самооцінку та оцінку іншими людьми (О.І. умовою ефективного оволодіння молодшими школярами учнівською діяльністю є формування в них самооцінки, яка в повній мірі відповідає їхнім шкільним досягненням.У першому розділі дисертації - «Вікові особливості розвитку самоставлення першокласників» - подано теоретико-методологічний аналіз проблеми розвитку самосвідомості молодших школярів; визначено категоріальний апарат дослідження феномену вікових особливостей становлення самооцінки шестирічних першокласників у звязку з їх залученням до систематичного шкільного учіння; висвітлено загальні підходи до їх дослідження. У результаті теоретичного аналізу проблеми самооцінки шестирічних першокласників зроблено припущення, що у процесі оволодіння початківцями учнівською діяльністю мають відбутися зміщення в мотиваційній функції їхньої самооцінки: переорієнтації на успіхи в учінні. Психологічною умовою формування самооцінки, яка більшою мірою відповідає досягненням в оволодінні учнівською діяльністю, є цілеспрямоване встановлення, підтримання та розвиток учителем у взаємодії з вихованцями модифікації особистісно-рольового рівня контактування, який у педагогічно релевантних ситуаціях замінюється на особистісний. Педагогічна оцінка вчителем досягнень першокласників сприяє формуванню не лише їх ставлення до нової діяльності, але й їхньої самооцінки та взаємооцінки, створенню виховуючого середовища, започатковує позитивний емоційний клімат у колективі та сприяє утвердженню в ньому засад толерантності, взаємоприязні. Можна вважати, що такі дії вчителя певним чином пов‘язані з віддаленими наслідками успіхів учнів-початківців, сприяють прискоренню їхньої адаптації до вимог школи і вчителя.Реформа системи освіти в Україні передбачає розкриття особистісного потенціалу кожної дитини, розвитку її можливостей ефективно регулювати власну учнівську діяльність, закріплення стійкого позитивного ставлення до учіння. Адаптація першокласників до систематичного шкільного учіння пов‘язана зі зміною їхнього ставлення до себе, яке значною мірою зумовлюється їхніми досягненнями, емоційними переживаннями в оволодінні новою соціально значущою роллю. Ефективність подолання першокласниками труднощів учіння значною мірою зумовлюється самооцінкою, яка відповідає їхнім досягненням в оволодінні учнівською діяльністю та допомагає усвідомити себе її субєктами. Вони виявляють позитивне ставлення до нової діяльності, яке характеризується зосередженістю на уроках, ініціативністю та наполегливістю у виконанні завдань учителя, бажанням самостійно долати труднощі учіння. Знайшла емпіричне підтвердження гіпотеза про те, що взаємодія педагога зі школярами набуває виховуючого значення за умови, коли вона започатковує позитивний емоційний клімат у дитячому колективі та сприяє утвердженню в ньому засад толерантності, взаємоприязні, прискорюючи у такий спосіб адаптацію шестирічних учнів до вимог школи і вчителя.