Причини пасивних та дискомфортних поведінкових тенденцій у депривованих підлітків, які дуже негативно впливають на становлення їхнього позитивного самоприйняття і набуття соціальної ідентичності. Психолого-педагогічний ревіталізаційний супровід дітей.
Аннотация к работе
Психологічні особливості самоприйняття і соціальної ідентичності депривованих підлітків: теоретико-емпіричний ракурсIts found out that as a result of being in the force field of essences and traditions of the boarding school and because of absence of ones own parents as examples for subconscious and conscious imitation, deprived children have got increased inner conflict, ambivalence, trying of avoidance or loneliness, and other passive and uncomfortable behavioral tendencies that have a very bad influence on the forming of ones positive self-acceptance and receiving of social identity. Key words: deprivation, family deprivation, teenagers, self-consciousness, self-acceptance, social identity, boarding school. Констатовано, що діти, позбавлені сімейної опіки, вступаючи у межі підлітковості, відчувають на собі негативний вплив і посилений тиск як різновидової депривації, так і загальновікових підліткових психофізичних закономірностей, зокрема особливості пубертату як гетерохронного статевого дозрівання, кризові наслідки переходу з початкової школи в основну, конфліктний і проблемний характер міжособистісного спілкування, переживання численних підліткових комплексів тощо. Наголошено, що депривовані діти нагально потребують психолого-педагогічного ревіталізаційного супроводу для вироблення навичок успішного позитивного самоприйняття і набуття повномірної особистісної та соціальної ідентичності. Формування репрезентативної вибірки було спрямовано на рекрутацію досліджуваних підлітків за такими критеріями: «норма - депривація» (депривовані діти - недепривовані діти), стать (хлопчики - дівчатка), вікові внутрішньопопуляційні межі (молодший - середній - старший підлітковий вік), різнотипність сімейної депривації (діти з повної депривованої девіантної сімї; діти з повної депривованої дистантної сімї; діти з повної депривованої багатодітної сімї; діти-напівсироти (втрата когось одного з батьків); діти-напівсироти (діти, яких виховують матері-одиначки); діти з неповної сімї (розлучені батьки); діти-сироти (втрата обох батьків); діти-сироти, які не знали батьків).Узагальнюючи, констатуємо, що на розвиток самоприйняття і соціальної ідентичності істотний вплив має підліткова криза, сутність якої зводиться, насамперед, до існування розбіжностей між загальноорганічним, статевим і соціальним дозріванням. Вивчення особливостей становлення самоприйняття у депривованих підлітків та специфіки набуття ними ідентичності має обовязково враховувати низку детермінант, адже когнітивні, афективні, мотиваційні й інші чинники відіграють важливе значення для успішності перебігу цих процесів. Пубертат як домінанта психофізичного розвитку підлітка породжує численні проблеми у прийнятті власного «Я» та спонукає до застосування нонконформізму, що може ускладнювати не лише процеси міжособистісної взаємодії, але й негативно впливати на набуття ідентичності. Потужною перешкодою для становлення і набуття ідентичності є вимушене обєктивними детермінантами (сирітство, відмова батьків, позбавлення їх батьківських прав, тривала трудова міграція дорослих членів сімї тощо) перебування у стані когнітивного дисонансу, а також проживання в умовах закладової, інтернатної депривації, що мають низку специфічних субкультурних ознак (спільність і нічийність особистого простору, речей, жорсткі авторитарні методи виховання тощо).