Теоретичне обґрунтування особливостей підструктур загальної ритмічної структури психіки індивіда та розроблення рекомендацій щодо їх практичного використання. Методи математичної статистики. Узагальнення наукової літератури з досліджуваної проблематики.
Аннотация к работе
Одеський національний університет імені І.І. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукНауковий керівник: доктор психологічних наук, професор Цуканов Борис Йосипович, Одеський національний університет імені І.І.Мечникова, завідувач кафедри диференціальної і експериментальної психології. Академік УАН, доктор психологічних наук, професор Вісковатова Тетяна Павлівна Одеський національний університет імені І.І.Мечникова, завідувач кафедри диференціальної і експериментальної психології. Захист відбудеться 12.02.2010 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.07 в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова за адресою: 65082, м.Одеса, вул. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеського національного університету імені І.І.Мечникова за адресою: 65082, м.Одеса, вул.В сучасній психологічній науці пошук структурних одиниць психіки та поєднання поглядів щодо цілісної природи психічного, не дивлячись на широку представленість в теоретичних та емпіричних дослідженнях, стикається зі значними труднощами в систематизації та класифікації. Традиційний діяльнісний підхід за основу вивчення психіки брав категорію предметної діяльності (Л.С.Виготський, 2000; С.Л.Рубінштейн, 1989; О.М.Леонтьєв, 1983 та ін.), основний акцент робився на породженні, функціонуванні та структурі психічного відображення в процесі діяльності індивідів, сама ж психіка визначалася як системна властивість високоорганізованої матерії, яка полягає в активному відображенні субєктом обєктивного світу, та на цій підставі саморегуляція власної поведінки та діяльності (А.В.Петровський, 1996). Згідно до О.Р.Лурії (2004), такими компонентами або одиницями аналізу психіки виступають вищі психічні функції - складні види психічної діяльності, системні за своїм складом, сформовані прижиттєво, опосередковані знаками-символами (перш за все, мовленням) та такі, що регулюються довільно. У звязку з тим, що в науці ця проблема стає дискутивною та набуває нового, сучаснішого змісту, категорію ритмічної структури психіки необхідно звужувати, конкретизувати, включати тільки ті її форми, при яких має місце відображення внутрішніх та зовнішніх підструктур внаслідок активності субєкта. Таку конкретну взаємодію підструктур психіки доцільно включати в основну дефініцію (в нашому випадку - ритм), а не тільки підкреслювати регулятивну функцію психіки.У першому розділі «Проблема дослідженості ритмічної організації психіки індивіда в сучасній психологічній науці» представлено результати теоретико-методологічного аналізу досліджень, спрямованих на вивчення цілісного розуміння психіки та її структурних компонентів в психологічній науці. Не дивлячись на досить широку представленість у класичних та сучасних дослідженнях проблематики ритму та ритмічності у психіці індивіда, сама дефініція ритму має досить обмежене коло визначень та семантичних окрасів. Л.С.Виготський підкреслював, що людина схильна привносити ритм та приписувати його майже всім зовнішнім подразникам незалежно від того, володіють вони ним насправді чи ні, П.Фресс визначав ритм як порядок в послідовності, Б.Й.Цуканов характеризував ритм як складову темпераменту, яка визначає часову структуру поведінки й характеризується кількістю рухів за одиницю часу, а експериментальні дослідження Є.О.Маковецького констатували заснованість ритму на подільності часу. Ґрунтуючись на теоретико-методологічних передумовах дослідження, в першому емпіричному дослідженні ми поставили перед собою завдання виявити співвідношення між підструктурою психічних та перцептивних ритмів, припустивши, що психічні та перцептивні підструктури психіки певним чином сполучаються між собою, кожен віршований розмір відповідає певному типу ритмічних структур. Аналіз таблиці 1 дозволяє нам констатувати наступне: індивіди, які надають перевагу чотиривіршу варіанту «А», швидші (за термінологією, пропонованою Б.Й.Цукановим), ніж індивіди, що надають перевагу віршам варіантів «Б», «В», «Г», «Д»; індивіди, які надають перевагу віршу варіанту «Б», швидші, ніж індивіди, що надають перевагу віршам «В», «Г» і «Д», але повільніші, ніж індивіди, що надають перевагу віршу варіанту «А»; індивіди, які надають перевагу віршу варіанту «В», швидші, ніж індивіди «Г» і «Д», але повільніші, ніж індивіди, що надають перевагу віршам варіантів «А» і «Б»; індивіди, які надають перевагу віршу варіанту «Г», швидші, ніж індивіди «Д», але повільніші, ніж індивіди, що надають перевагу віршам варіантів «А», «Б» і «В»; індивіди, які надають перевагу чотиривіршу варіанту «Д», - найповільніші в порівнянні з іншими досліджуваними.