Основні функції емоційної інтонації в спілкуванні. Особливості інтонаційної виразності мовлення в педагогічній практиці. Дослідження емоційних інтонацій вчителя, їх сприйняття в навчальному процесі. Здатність продукування емоційних інтонацій у педагога.
Аннотация к работе
Закінчивши роботу над аналізом психодіагнотичних методик на виявлення психологічних особливостей продукування емоційних інтонацій педагога та специфіка їх сприйняття учнями молодших класів, можна зробити ряд узагальнюючих висновків. По-перше слід зауважити, що успішне продукування емоційних інтонацій, а також їх успішне сприйняття учнями молодших класів, залежить від: - стажу роботи вчителя (практики, досвіду); Саме цей аспект, що ми й визначали в нашому дослідженні за „16F опитувальником Кеттела”, де в основному зверталась увага на „F” фактор (фактор емоційності), за його результатами більшість з опитуваних педагогів 7 із 10 на індивідуально-особистісному графіку знаходяться на полюсі з „ ” значенням, а це означає, що вони відносяться до типу людей із такими індивідуально-особистісними рисами як: безтурботність, затоплюваність, неуважність, не бережливість, безпечність, життєрадісність, веселий, імпульсивність, рухливість, енергійність, комунікабельність, відкритість, експресивність, жвавість та спритність. Більш емоційні люди, можуть більш артистично і точніше відтворити емоційні інтонації, проте дуже велика емоційність впливає на те, що таким людям тяжко керувати своїми почуттями, емоціями та настроями. З методики „Продукування емоційних інтонацій”, видно, що діти краще відтворюють такі емоційні інтонації як: пригнічення (20,9%), радість (20,7%), гнів (20,3%), менш відтворювані емоційні інтонації суму (19,5%), провини (19,4%), інтересу (19%), і за методикою найбільш вживаних емоційних висловлювань, та емоційних інтонацій теж видно, що вчителі більш частіше з метою педагогічного впливу використовують більш негативні емоційні інтонації, такі як - гнів, зауваження, домінантність, вимогливість, подив та ін., звичайно вживаються і позитивні емоційні інтонації, проте менше.
Вывод
Закінчивши роботу над аналізом психодіагнотичних методик на виявлення психологічних особливостей продукування емоційних інтонацій педагога та специфіка їх сприйняття учнями молодших класів, можна зробити ряд узагальнюючих висновків.
По-перше слід зауважити, що успішне продукування емоційних інтонацій, а також їх успішне сприйняття учнями молодших класів, залежить від: - стажу роботи вчителя (практики, досвіду);
- від його індивідуально-особистісних характеристик.
Саме цей аспект, що ми й визначали в нашому дослідженні за „16F опитувальником Кеттела”, де в основному зверталась увага на „F” фактор (фактор емоційності), за його результатами більшість з опитуваних педагогів 7 із 10 на індивідуально-особистісному графіку знаходяться на полюсі з „ ” значенням, а це означає, що вони відносяться до типу людей із такими індивідуально-особистісними рисами як: безтурботність, затоплюваність, неуважність, не бережливість, безпечність, життєрадісність, веселий, імпульсивність, рухливість, енергійність, комунікабельність, відкритість, експресивність, жвавість та спритність. Відмічається значимість соціальних контактів. Відвертість в стосунках, емоційність. Динамічний в спілкуванні, часто стає лідером, вірить в успіх. І так, як по цьому фактору набрані відносно середні бали (стени), від 5-6, і лише в одного з педагогів на цьому показнику спостерігається пік 9 стенів, що означає дуже велику емоційність.
Отже, індивідуально-особистісні риси впливають на навчальний процес, на продукування емоційних інтонацій та їх сприйняття учнями. Більш емоційні люди, можуть більш артистично і точніше відтворити емоційні інтонації, проте дуже велика емоційність впливає на те, що таким людям тяжко керувати своїми почуттями, емоціями та настроями. З методики „Продукування емоційних інтонацій”, видно, що діти краще відтворюють такі емоційні інтонації як: пригнічення (20,9%), радість (20,7%), гнів (20,3%), менш відтворювані емоційні інтонації суму (19,5%), провини (19,4%), інтересу (19%), і за методикою найбільш вживаних емоційних висловлювань, та емоційних інтонацій теж видно, що вчителі більш частіше з метою педагогічного впливу використовують більш негативні емоційні інтонації, такі як - гнів, зауваження, домінантність, вимогливість, подив та ін., звичайно вживаються і позитивні емоційні інтонації, проте менше. У процентному відношенні позитивні емоції мають 6,6%, а негативні 17,8%, це означає, що негативні емоційні інтонації майже вдвічі переважають над позитивними.
Якщо взяти до уваги, дані методики „Семантичний дифференціал”, то тут теж помітне неспівпадання, між оцінкою мовлення вчителя самим себе, та оцінкою його мовлення учнями, в деяких випадках вона є завищеною, а в деяких заниженою. Тут можна судити з трьох позицій: або вчитель дійсно перебільшив свої комунікативні вміння; або діти знаходяться у конфлікті з цим педагогом; або він дійсно все-таки неправильно себе оцінив.
Підведемо підсумок, отже, для того, щоб покращити свої результати та свій кваліфікаційний рівень, слід попрацювати над собою, як над своїм мовленням, так і над регуляцією своїх емоцій, почуттів, настроїв, тому що особа яка працює з людьми, в даному випадку педагог, повинна завжди слідкувати за тим, що, коли і як вона говорить. Адже, як відомо слово, воно як ранить, так і лікує. Для цього існує ряд вправ, на підвищення комунікативної компетентності.
Педагогічне спілкування повинно орієнтуватися не лише на переваги людини, а і на недоліки для того щоб взаємодія між учителем та учнями зростала у позитивному напрямку. Велике значення для продуктивного спілкування мають такі етичні цінності, як чесність, відвертість, безкорисливість, довіра, милосердя, подяка, турбота, вірність слову.
Це робиться з метою налагодження та покращення взаємин у взаємодії „вчитель - учень”.
Ефективність спілкування залежить від того, наскільки, педагог враховує вікові та індивідуально-психологічні особливості учнів, дотримується професійної етики. Лише, педагог, який будує свої взаємини з учнями на глибокій повазі до них, розуміє їхні очікування і прагнення цим очікуванням відповідати, може розраховувати на відповідне ставлення до себе.
Досвід роботи вчителів-новаторів дає підстави розглядати педагогічне спілкування як безпосередню умову успішності педагогічної діяльності.
Список литературы
1.Ахутина Т.В. Порождение речи: Нейролингвистический анализ синтаксиса. - М.: Изд-во МГУ, 1989. - 213 с.
2.Батова Н. Я., Хомская Э. Д. Мозг и эмоции: Нейролингвистическое исследование. - М.: Изд-во МГУ, 1992. - 179 с.
3.Бельтюков В.І. К проблеме восприятия и продуцирования устной речи // Психологический журнал. - 1988. - Т 9., №3. - с 53-59.
4.Бондарчук Э.І. Основы психологии и педагогики: Курс лекций: МАУП. - 3-тье изд. - К.: МАУП, 2002. - 167 с.
5.Борисова В.О. Восприятие эмоционального состояния человека по интонационному рисунку речи. . // Вопросы психологии. - 1989. - №1. - с. 117-121.
6.Василюк Ф.Е. Психология переживания: Анализ преодоления критических ситуаций. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - 200 с.
7.Вилюнаса В.К., Гиппенрейтер Ю.Б. Психология эмоций: Тексты. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - 287 с.
8.Вітт М.В. Эмоциональная регуляция речевого поведения. // Вопросы психологии., 1981. - №4. - с. 60-69.
9.Волкова О.Л., Минаева Л.В. Отделенность слова в звучащей речи. - М.: 1982. - №3. - с. 51-57.
10.Воробйова Л.М. Психолінгвістика. - Рівне: РДГУ, 2004. - 25 с.
11.Гамезо М.В. Курс общей, возрастной и педагогической психологии. Вып. 1. Введение в психологию. Личность и деятельность / МГЗПИ. - М.: Просвещение, 1982. - 176 с.
12.Гиппенрейтер Ю.Б. и др. Психология ощущений и восприятия: Учебное пособие для студентов вузов обучающихся по направлению спец. психологии. - М.: 2002. - 629 с.
13.Григорович Л.А. педагогика и психология: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / М.: Гарадарики, 2003. - 480 с.
14.Давыдов В.В. Новые исследования психологии - Выпуск 1 (31, 32, 34, 36, 37, 38), Выпуск 2 (33, 35, 39) / АПН; - М.: Педагогика, 1984.
15.Дворжецкая М.П. Просодичекая актуализация ключевого слова в информационной структуре звучащего текста // Вестник. - К. - 1988. - с. 90-94.
16.Додонов Б.І. В мире эмоций - К.: Политиздат Украины, 1987. - 139 с.
17.Єникеев М.Ш. Общая и социальна психология: Учебник для высших учебных заведений. - М.: НОРМА-ИНФРА. - 1999. - 624 с.
18.Забродський М.М. Основи вікової психології. Навч. посібник. - Тернопіль.: Навч. книга. - Богдан, 2003. - 112 с.
19.Захарченко Є. Монолог или диалог?: (заметки о коммуникативной компетенции учителя). // Директор школы. - 2003. - №7-8. - с. 87-92.
20.Зимняя І.А. Лингвопсихология речевой деятельности. / Российская академия образования. Московский психолого-социологический инс-т.; Воронеж: МОДЭК, 2001. - 428 с.
21.Зюбин Л.М. Психология воспитания / М.: Высшая школа., 1991. - 93 с.
22.Ізард К.Е. Психология эмоций / Пер. с англ. А. Татлыбаева. - С.-П.: Питер, 2000. - 464 с.
23.Ізюмова С.А. Природа мнемических способностей и дифференция обучения. - М.: Наука, 1995. - 382 с.
24.Казарновська Т.Т., Долина О.П. Загальна вікова і педагогічна психологія: Збірник завдань: Навчальний посібник для пед. Училищ. - К.: Вища школа, 1990. - 141 с.
25.Калмикова Л. Функціонально-смислові типи мовлення як психолінгвістична і методична проблема // Початкова школа. - 2003. - №3. - с 10-13.
26.Касевич В.Б. О восприятии речи [фонологический аспект]. - 1974. - №4. - с. 71-80.
27.Коваленко А. Ступені розуміння [сприйняття людиною інформації] // Рідна школа. - 1995. - №6. - с. 28-30.
28.Коломинский Я.Л., Панько Е. А. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста: Книга для учителя. - М.: Просвещение, 1988. - 189 с.
29.Костюк Г.С. Психологія: Підручник для педагогічних вузів / Міністерство освіти УРСР. НДІ психології. - 3-тє видання., доп. - К.: Радянська школа. - 1968. - 578 с.
30.Крупеник О.Л., Крохина І.М. Эффективный учитель: Книга о технологии превращения детей в хороших учеников / Ростов-на-Дону: Феликс, 1995. - 478 с.
31.Крисько В.Г. Психология и педагогика: Схемы и комментарии: - М.: Владос-Пресс, 2001. - 368 с.
32.Куліш Л.Ю. Зависимость восприятия информации от звукового оформления речи говорящего // Вестник. К. - 1986, - с. 117-118.
33.Лавренчук Л. Емоційний світ людини // Психолог. - 2004. - №23-24 (червень). - с. 7-9.
34.Ликушинская М.Я. Развитие лингвистического мышления учашихся: Экспериментальное психологическое исследование. - М.: 1989. - 142 с.
35.Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: Основні положення: навчальний посібник. - К.: Ексоб, 2001. - 304 с.
36.Лунева Л.П. Речевая компетенция учителя как основа эффективной педагогической деятельности // Образование в современной школе. - 2003 . - №4. - с. 57-61.
37.Луценко І. Культура мовленнєвого спілкування: Зміст і методи роботи. // Дошкільне виховання. - 2004. - №5. - с. 10-12.
38.Максименко С.Д. Психологія в соціальній і педагогічній практиці: Методологія. Методи. Програми. Процедури: Навчальний посібник для вищої школи. - К.: Наукова Думка, 1999. - 216 с.
39.Малинина Ю.Ф. Смысловая переработка воспринимаемого на слух вербального материала: Сообщение. АПН СССР; 1982. - №1. - с. 7-9.
40.Манеров В.Х. Успешность восприятия говорящего в зависимости от индивидуальных особенностей слушателей. // Вопросы психологии. - 1990. - №1. - с. 147-153.
41.Мещерякова Б.Г., Зинченко В.П. Большой психологический словарь. - М.: Олма-Прес. 2003. - 666 с.
42.Науменко В.Н. Психология слухового восприятия / Отв. Ред. Б. Ф. Ломов; АН СССР, Институт психологии: - М.: 1988. - 214 с.
43.Немов Р.С. Психология: Словарь-справочник: в 2 ч. - М.: Владос-Пресс. 2003. - 304 с.
44.Носенко Є.Л. Измерения характеристик речи при эмоциональной напряженности. // Вопросы психологии., 1978. - №6. - с. 76-85.
45.Общение и речь: развитие речи у детей в общении со взрослыми / М.: Педагогика, 1985. - 207 с.
46.Омельчук С. Формування комунікативно-мовленнєвих умінь: проблема вибору вправ. // Диво слово. - 2002. - №12. - с. 26-28.
47.Павленко Т. Емоції, емоції...: Комунікативні аспекти емоційного розвитку дітей // Палітра педагога. - К. - 2003. - №2. - с. 19-20.
48.Палеха Ю.І. та ін. Основи психології та педагогіки: Навчально-методичний посібник / Європейський університет. - 2-ге вид., доп. - К., 2001. - 164 с.
49.Петровский А.В., Ярошевський М.Т. Психология: Учебник для студентов вузов обучающихся по педагогической специальности. - 2-е изд., - М.: Академия, 2000. - 501 с.
50.Реан О.О. и др. Психология и педагогика: Учебник для вузов / О.О. Реан, Н.В. Бодровская, С.І. Розу. М. - С-Пб.: Питер, 2000. - 432 с.
51.Романцов М.Т. Организация педагогического процесса посредством коммуникативного вида педагогической деятельности. // Образование в современной школе. - М., 2004. - №5. - с. 41-46.
52.Самоукіна Н.В. Психология и педагогика профессиональной деятельности: Учебник / Ассоциация авторов и издателей. „Тандэм”. - М.: ЭКМОС, 1999. - 351 с.
53.Санникова А. Речевая деятельность и речевое общение // Язык и культура: II Международная конференция. - К., 1993. - с. 58-59.
54.Слобін Д. Психолингвистика: Пер. с англ. / Под. ред. А.А. Леонтьева. - М. Прогресс., 1976. - 350 с.
55.Столяренко А.М. Психология и педагогика: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. - М.: Юнити, 2001. - 423 с.
56.Тозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. - М.: Изд- во МГУ, 1987. - 174 с.
57.Тойхман О.Я. Речевая коммуникация: Учебник для студентов вузов, специализированных в области сервиса. - М.: ИНФРА., 2001. - 269 с.
58.Туницкая М.В. Использование слов с эмоциональной окраской в речевых ситуациях. // Русский язык в научной школе. - 1989. - №9. - с. 15-17.
59.Ушакова Т.Н. и др. Речь человека в общении: АН СССР, Институт психологии. - М.: Наука, 1989. - 191 с.
60.Ушакова Т.Н. Психологическое и психофизиологическое исследование речи: Сборник. - М.: Наука, 1983. - 236 с.
61.Фрумкина Р.М. Психолингвистика. Учебник для студентов вузов: - М. - Академия. - 2001. - 316 с.
62.Хризман Т.П. и др. Эмоции, речь и активность мозга ребенка // АПН СССР. - М.: Педагогика, 1991. - 231 с.
63.Цимбалюк І.М. Психологія спілкування: Навчальний посібник / - К.: Професіонал, 2004. - 304 с.
64.Шаховский В.І. О роли эмоций в речи. // Вопросы психологии. - 1991. - №6. - с. 111-116.