Уточнення змісту та обсягу понять "суїцид", "суїцидальна спроба" і "парасуїцид". Встановлення мотивів парасуїцидальних вчинків особистості, які виявляються в когнітивно-емоційному комплексі особистісних рис. Методи профілактики суїцидальної поведінки.
Аннотация к работе
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. Роботу виконано в Інституті психології імені Г. С. Науковий керівник академік НАПН України, доктор психологічних наук, професор Максименко Сергій Дмитрович, Інститут психології імені Г. С. Офіційні опоненти: академік НАПН України, доктор психологічних наук, професор Бурлачук Леонід Фокович, Київський національний університет імені Т. Г. Захист відбудеться 12 грудня 2011 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології імені Г. С.Дослідження в психології проблеми суїциду відбуваються у двох напрямах, які вивчають психологічні особливості та причини суїцидальної поведінки. Питання співвідношення суїцидального акту та сенсу життя особистості розглядалися в галузі екзистенціальної і гуманістичної психології (Д. О. Старшенбаум) вивчала суїцидальну поведінку з опорою на принцип детермінованості соціальної дезадаптації особи в умовах мікросоціального конфлікту, що переживається. Широкий спектр поглядів на природу самогубства свідчить про те, що в психології нині відсутня спільна концепція, яка б забезпечувала розуміння і пояснення цього явища. Петра Могили (протокол № 8 від 8 квітня 2010 року ) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 28 вересня 2010 року).У першому розділі - «Теоретичні підходи до психології особистості та поведінки суїцидента» - здійснено теоретичний аналіз психологічної, філософської, медичної та суїцидологічної літератури з теми дослідження; виявлено зміст основних понять і методологічні підходи до розуміння суїцидальної поведінки та особистості, а також мотиви суїцидальної поведінки особистості. Салліван вказував, що в особи може зявитися потреба перевести своє «погане Я» в «не-Я» шляхом самогубства. Меннінгер виділив три основні складові суїцидальної поведінки: бажання убити, бажання бути убитим, бажання померти. Амбрумова розглядає суїцидальну поведінку як наслідок соціально-психологічної дезадаптації особи в умовах мікросоціального конфлікту, що переживається нею. Достовірні статистичні відмінності були встановлені між парасуїцидентами і контрольною групою за шкалою нейротизму, показники якого вищі в парасуїцидентів, і добросовісності, показники якої вищі в контрольній групі.Здійснений у дослідженні теоретичний аналіз поставленої проблеми показав, що в психологічній літературі немає чіткого визначення поняття «парасуїцид», а також «суїцид» і «суїцидальна спроба». На засадах ситуативного підходу у дослідженні вводиться поняття «суїцидальна ситуація», яка включає зовнішні та внутрішні умови ситуації, ціль і суїцидальний акт. Внутрішні умови суїцидальної ситуації характеризуються субєктивним ставленням особистості до зовнішніх умов ситуації і виявляються у формі відповідних станів переживань. Такий підхід до розуміння провідної ролі цільової спрямованості дій, що становлять суїцидальний акт, дозволив на основі аналізу зовнішніх умов ситуацій виявити істотні параметри цих умов і за рахунок цього скоротити кількість мотивацій парасуїцидів порівняно із загальноприйнятими. У досліджуваних цієї групи з пяти факторів NEO чотири виявляють відмінності порівняно з контрольною групою (з 35 показників - 20 мають достовірні відмінності).