Дослідження психолого-педагогічних особливостей формування вчинкового потенціалу особистості учня в умовах навчально-виховного процесу. Характеристика ситуаційної, мотиваційної, дієвої та післядієвої компонент вчинкового потенціалу старшокласників.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П.Науковий керівник:доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Татенко Віталій Олександрович, Інститут соціальної і політичної психології АПН України, головний науковий співробітник лабораторії методології психосоціальних і політикопсихологічних досліджень. Офіційні опоненти:доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України Бех Іван Дмитрович, Інститут проблем виховання АПН України, директор; кандидат психологічних наук, доцент Кириленко Таїсія Сергіївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка доцент кафедри загальної та інженерної психології. Захист відбудеться “19” квітня 2006 року о 14.30 годин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.10 у Національному педагогічному університеті імені М.П. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університет імені М.П.У час глобальних суспільних, політичних, культурно-історичних зрушень, в умовах реформування сучасної школи особливої актуальності набуває проблема морально-психологічного розвитку особистості. Однак залишаються невизначеними сутнісні характеристики поняття вчинкового потенціалу, відсутні конкретні рекомендації щодо можливостей його формування у підростаючої особистості. Враховуючи актуальність проблеми, її недостатнє вивчення та особливу практичну значущість, темою дисертаційного дослідження обрано: “Психологічні особливості формування вчинкового потенціалу особистості учня”. Відповідно до предмета і мети було висунуто наступну гіпотезу дослідження: основними психолого-педагогічними критеріями, що визначають процес формування вчинкового потенціалу учня, є: а) раціональне та емоційне прийняття останнім значущості для себе і для інших вчинкової активності; б) субєктивні та обєктивні стимули і можливості актуалізації вчинкового потенціалу; в) особистий досвід вчинкової активності в різних сферах життєдіяльності. Теоретико-методологічну основу дослідження склали наукові положення про вчинок та вчинкову природу психічного (М.М.Бахтін, О.М.Леонтьєв, Т.С.Кириленко, І.П.Маноха, В.А.Роменець, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко та ін.), погляд на людину як субєкта психічної діяльності (К.О.Абульханова, А.В.Брушлинський, С.Л.Рубінштейн, О.Б.Старовойтенко, В.О.Татенко та ін.), а також науково-психологічні уявлення про сутність та закономірності психічного розвитку особистості в онтогенезі, зокрема в ранній юності (М.І.Боришевський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, Я.Л.Коломинський, І.С.Кон, Н.Н.Толстих та ін.).У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження вчинкового потенціалу особистості учня” розкрито основні наукові підходи до вивчення феноменів “вчинок”, “вчинковий потенціал” у контексті розвитку сучасних загальнофілософських та загальнопсихологічних традицій; визначено доцільність вивчення психолого-педагогічних особливостей формування вчинкового потенціалу особистості учня в умовах навчально-виховного процесу. Важливою складовою соціальної ситуації розвитку вчинкового потенціалу особистості учня є школа, тому логічно говорити не тільки про вчинковий потенціал підростаючої особстості, а й учинковий потенціал психолого-педагогічної системи в цілому. У другому розділі - “Методика та аналіз результатів психологічного дослідження вчинкового потенціалу особистості учня” - обґрунтовано програму емпіричного дослідження, провідною метою якого було виявити психологічні особливості, що впливають на процес формування вчинкового потенціалу особистості учня, визначають його специфіку та динаміку. На першому етапі дослідження зясовувалися особливості психолого-педагогічної ситуації, в якій відбувається формування вчинкового потенціалу учнів. Тобто було встановлено критерії, якими керуються учні та вчителі при визначенні поняття вчинку; здійснювався збір матеріалу щодо реальних виявів вчинкової активності серед старшокласників; зясовувалися її ґендерні особливості, а також проводився аналіз психолого-педагогічних особливостей виховного процесу з позицій вчинкового підходу.Поняття “вчинковий потенціал особистості учня” визначається як психологічна здатність, спроможність, готовність школяра до вчинку, що передбачає наявність у нього душевно-духовних ресурсів, а також відповідних психолого-педагогічних умов. У практиці безпосереднього спілкування з дорослими (учителями, батьками) учні стикаються зі словом “учинок” переважно у його негативному значенні, (чують це слово від батьків та вчителів, як вияв дорікань, звинувачень щодо їх неналежної поведінки) або ж почули його уперше. Старшокласники з середнім рівнем сформованості вчинкового потенціалу демонструють самостійність щодо вчинкової ситуації, але залишаються залежними від засвоєних норм і вимог, що обмежує їхні мотиваційно-вчинкові можливості, виявляють реальну готовність до вчинку, але відчувають певні труднощі у рефлексії, поясненні причин вибору вчинкового способу взаємодії.