Теоретичні основи вивчення проблеми формування девіантної поведінки у підлітків, вікові та гендерні особливості її прояву. Проведення емпіричного дослідження щодо психологічних особливостей формування девіантної поведінки у підлітків, аналіз результатів.
Аннотация к работе
«ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКІВ»Тривожним симптомом є зростання числа підлітків з девіантною поведінкою, що проявляється в асоціальних, конфліктних та агресивних вчинках, деструктивних і ауто - деструктивних діях, відсутності інтересу до навчання , адиктивних тенденцій і т. д. Проявами девіантної поведінки у підлітків цікавилось багато дослідників, чиї позиції збереглися й до сьогодні для подальших досліджень. Вони досліджували девіантну поведінку з різних позицій. Наше завдання - дослідити психологічні особливості формування девіантної поведінки у підлітків, та встановити причини виникнення такого феномену, який впливає на психічний і психологічний розвиток підлітка. Мета: дослідити гендерні особливості формування девіантної поведінки у підлітків, та визначити основні властивості їх прояву.Девіантна поведінка являє собою систему вчинків особистості, що відхиляються від загальноприйнятої норми (норми психічного здоровя, права, культури, моралі тощо) [5, с.255] Негативні девіації поведінки повязані з тим, що особистість не засвоює позитивного соціального досвіду, і не може адаптуватися до моральних цінностей і норм поведінки, які відповідають вимогам суспільства, хоча й може досить добре знати ці норми [2, с.88] У цьому випадку процес соціалізації особистості є порушеним, що проявляється у незбалансованих психічних процесах, не адаптованості, порушенні процесу самоактуалізації або у вигляді уникання морального і естетичного контролю за власною поведінкою, яка стає соціально дезадаптованою. Андрєєв стверджує, що девіантність особистості - сукупність засвоєних особистістю асоціальних, аморальних поглядів на життя, які не відповідають соціальним очікуванням та за певний час стають її соціальною позицією, що перешкоджає самоактуалізації особистості, її особистісному зростанню, спричиняє девіантний спосіб життя [1,с.154] Девіантна поведінка з одного боку, це перш за все, така поведінка, яка суперечить прийнятим в суспільстві нормам, цінностям, соціальним очікуванням вона порушує правові та культурні норми; з іншого - поведінка, яка відхиляється від норми психічного здоровя, проявляється у вигляді незбалансованості психічних процесів, порушення адаптації та процесу самоактуалізації. Психологічний фактор який розкриває несприятливі особливості взаємодії індивіда з оточенням і який проявляється в активно-вибірковому ставленні індивіда до середовища, до норм та цінностей, до психолого-педагогічного впливу та саморегуляції своєї поведінки.2)граничність і невизначеність становища підлітка (уже не дитина, ще не дорослий); розходження між обєктивним положенням учня і його прагненням вважати себе дорослим на тлі недостатніх навичок спілкування, засобів взаємодії зі світом дорослих на партнерських засадах; почуття “дорослості” як протиріччя між орієнтацією на самостійність і відсутністю відповідного життєвого досвіду; 3)суперечності, зумовлені перебудовою механізмів соціального контролю: дитячі форми контролю, що ґрунтуються на дотриманні зовнішніх норм і слухняності, вже не діють, а дорослі засоби контролю, що передбачають свідому дисципліну і самоконтроль, ще не склалися; ці чинники проявляються на тлі посилення орієнтації на однолітків і зростання залежності поведінки від групових норм. При цьому слід урахувати, що для підлітка значущими стають, насамперед, стосунки з однолітками, в очах яких він бажає ствердити себе. Якщо це не вдається, підліток може шукати інші кола спілкування, часто з асоціальною спрямованістю, стати “важким”. Така поведінка також може бути повязана з властивими підлітковому віку особистісними розладами, насамперед, із синдромом відчуження, який виникає в разі неможливості встановити емоційно значущі конструктивні стосунки із середовищем.На основі літературних джерел ми можемо зробити висновок, що девіантна поведінка являє собою систему асоціальних вчинків особистості, ці вчинки можуть бути зумовлені, як зовнішніми соціальними факторами( це поведінка, що суперечить соціальним, культурним, моральним та правовим нормам), так і внутрішніми психологічними чинниками , які проявляються у вигляді порушень психічних процесів, адаптації, та самоактуалізації підлітка.Для проведення і реалізації нашого дослідження, ми переглянули і використали методику, яка досліджує схильність підлітків до девіантної поведінки Дана методика є стандартизованим опитувальником, який призначений для виміру схильності до реалізації окремих форм девіантної поведінки. Допоміжна шкала призначена для виміру схильності досліджуваного давати про себе соціально - бажану відповідь. За допомогою цієї методики ми можемо на основі 7(чоловічий варіант) - 8 шкал (жіночий варіант), визначити: 1) установку на соціально бажану відповідь; На цьому етапі було опрацьовано теоретичний блок матеріалу, який стосується проблеми формування девіантної поведінки у підлітків, визначено науковий апарат дослідницької роботи, та переконання в актуальності.
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи дослідження проблеми формування девіантної поведінки у підлітків
1.1 Девіантна поведінка, як категорія прояву психологічних особливостей у підлітків
1.2 Вікові та гендерні особливості прояву девіантної поведінки у підлітків
Розділ 2. Емпіричне дослідження девіантної поведінки у підлітків
2.1 Методика організації дослідження девіантної поведінки у підлітків
2.2 Результати дослідження, щодо психологічних особливостей формування девіантної поведінки у підлітків