Аналіз соціалізації дитини під впливом сім’ї. Психологічні причини деструктивного впливу на дитину і порушення її соціалізації. Типологія сімей, що негативно впливають на формування особистості дитини. Типи дисгармонійного сімейного виховання дітей.
Аннотация к работе
Suicide as an extreme form of psychological rejection of yourself: help diagnose the problemДо деструктивних належать сімї: де батьки алкоголіки, нарко-мани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт із морально-правовими нормами суспільства; зі стійкими конфліктами між батьками, батьками і дітьми; неповні; зовні благополучні, котрі систематично припускаються серйозних помилок, прорахунків у вихованні через низька педагогічну культуру та неосвіченість (взаємостосунки з дітьми формального характеру, відсутня єдність вимог до дитини, простежуються бездоглядність, надмірна батьківська любов, надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань тощо). Міньковський, класифікуючи сімї за різним виховним потенціалом, виокремлюють 2 типи сімей, які негативно впливають на процес соціалізації: виховально нестійкі, для яких характерна неправильна виховна позиція батьків (наприклад, надмірна опіка) за достатньо високого виховного потенціалу сімї; виховально слабкі з втратою контакту з дітьми і контролю над ними, коли батьки з різних причин (через поганий стан здоровя, перевантаженість робо-тою, низький рівень освіти та психолого-педагогічної компетентності) не здатні правильно виховувати дітей, поступившись у своєму впливі групі однолітків [3]. Показником дисгармонійної сімї є послаблення або розрив сімейного звязку між батьками і дітьми, які виникають унаслідок: надмірної зайнятості батьків, конфліктної ситуації в сімї, асоціальної поведінки батьків, випадків насильства або жорстокого поводження, відсутності у сімї благополучної емоційної атмосфери, помилки у вихованні, дисгармонійних стосунків у сімї та інше. trialo дослідників (А. І. Ейдеміллер і ін.) підтверджують, що однією з причин порушення соціалізації дитини в сімї є дисгармонійні стосунки, що виявляються у холодності між батьком і матірю, батьками і дітьми, розриві теплих емоційних звязків між ними [5]. Окрім цього, багато авторів виокремлюють також відхилення у стилі батьківського виховання: перевага жіночих якостей, перевага чоловічих якостей, перевага дитячих якостей, розширення сфери батьківських відчуттів, страх втрати дитяти; нерозвиненість батьківських відчуттів, проекція власних небажаних якостей, винесення конфлікту між подружжям у сферу виховання, суперечність (кожний із батьків використовує різні стилі виховання), «кругова оборона»: у відповідь на будь-які зауваження, претензії, поради від інших зляться, обурюються, конфліктують (усі погані, а моя дитини найкраща); педантично-підозрілий: ніколи і ні в чому не вірять дитині, контролюють будь-яку ситуацію, «попелюшка»: ставлення до дитини як до виконувача волі батьків, умови в сімї є деспотичними, дитина не отримує заохочення, підтримки, емоційної любові і підтримки; увіщувальний - тільки вмовляють і просять, але демонструють повну відсутність волі і безпорадності у прагненні вплинути на поведінку дитини [7].