Вивчення специфіки становлення механізмів статевої диференціації та ідентифікації в ранньому дитинстві. Дослідження особистісного буття в контексті комунікативної та пізнавальної діяльності. Розробка системи формування життєвої компетентності дошкільника.
Аннотация к работе
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наукРоботу виконано в Інституті психології ім. Костюка АПН України, Інституті проблем виховання АПН України. Науковий консультант - доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України Бех Іван Дмитрович, Інститут проблем виховання АПН України, директор. Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Савчин Мирослав Васильович, Дрогобицький державний педагогічний інститут імені Івана Франка, кафедра психології, завідувач; доктор психологічних наук, старший науковий співробітник Рибалка Валентин Васильович, Інститут психології та педагогіки професійної освіти АПН України, лабораторія психології трудової та професійної підготовки, завідувач;Історія становлення та розвитку вітчизняної психології особистості визначається взаємодією різних чинників: з одного боку, превалюванням ідейно-теоретичної спадщини радянської психології, орієнтацією дитячої психології на традиційну діалектико-матеріалістичну методологію, домінуванням екстенсивних тенденцій розвитку проблеми особистості над інтенсивними; з другого - розширенням концептуального поля української психології відкриттям нових підходів, напрямів, шкіл, стихійною взаємодією різних культур та освітніх практик. За останнє століття погляд на особистість та її становлення еволюціонував від сприйняття її як суми окремих рис до реалізації системного підходу; від погляду на дитину як на обєкт засвоєння зовнішніх впливів до утвердження її як субєкта життєтворчості; від визнання пріоритету однієї з детермінант розвитку (біологічної чи соціальної) - до усвідомлення важливості в ньому кожної з них та власної активності особистості як фундаментальної здатності ставати й бути автентичним субєктом життя. Вони показали, що в основі розвитку особистості лежить предметно-перетворювальна діяльність, і класифікували розвиток як саморух, що відбувається завдяки власній внутрішній діяльності дитини. Леонтьєв); висувається теза про те, що діяльність у системах "дитина - суспільний предмет" і "дитина - суспільний дорослий" - єдиний процес, в якому формується особистість (Д.Б. Лишаються нечітко визначеними зміст і структура поняття "особистісне становлення"; практично відсутні спроби вивчити феномен позиції як елементарної в дошкільному віці форми самовизначення, системи ціннісних ставлень дитини до праці, партнерів по спілкуванню та самої себе; мало уваги приділено дослідженню особливостей становлення на етапі дошкільного дитинства механізмів статевої диференціації та ідентифікації, усвідомлення зростаючою особистістю часо-просторових вимірів життя.У першому розділі "Теоретико-методологічні основи становлення особистості дошкільника" розкрито методологічну базу дослідження, проаналізовано феномен особистісного становлення, визначено зміст провідних понять, розглянуто підходи вітчизняних і зарубіжних фахівців до визначення сутності, детермінант та механізмів розвитку особистості. Оскільки поняття "активність" набуває свого психологічного значення лише в контексті понять "субєкт", "особистість", "діяльність", "свідомість", саме вони перебувають в епіцентрі уваги автора. Оскільки особистість утворюється сукупністю діяльностей, які реалізують її ставлення до світу, параметри особистісного становлення безпосередньо повязуються з особливостями предметно-практичної, комунікативної та пізнавальної діяльностей. Розгортаючи дослідження, найважливішим чинником особистісного становлення автор вважає Я-підструктуру, яку тісно повязує з поняттям субєктивності як внутрішнім поглядом людини на навколишній світ і саму себе, як здатністю творчо визначати своє місце в суспільстві, як спроможністю вчиняти самостійно, як схильністю до певної позиції, як готовністю до самопокладання відповідальності (О.Г. Автором визначено феноменологію особистісного становлення дошкільника, уточнено й запропоновано для використання нові поняття: "особистісне буття" (обєктивована в активних за формою, оптимальних за інтенсивністю, різнобічних за векторами, моральних за змістом життєвих проявах дитини активність як форма ставлення до світу) та "позиція "Я-у-Світі" (елементарна форма самовизначення, відтворена системою ціннісних ставлень дошкільника до процесу і результатів діяльності, суспільно значущого сукупного продукту, партнера по спілкуванню, себе як субєкта пізнання.Розгляд основних підходів до вивчення проблеми спілкування привів до висновку про те, що особистісний рівень буття дошкільника не може замикатися на ньому самому, є формою співіснування з дорослим та однолітками, визначається діалогічною природою Я (Я.Л.